Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Іду в полях. Нікого і ніде…”

Іду в полях. Нікого і ніде.
Півнеба захід – золото червоне.
Я йду, і одуд стежокю іде,
моїх полів маленький чичероне.

Де бджоли носять сонячний пилок
і муравель над здобиччю міркує, –
ледь я зміню дистанцію на крок,
він перепурхне й далі чимчикує.

Я чую смутку пальці крижані.
Розрісся цвинтар. Груша постаріла.
Мабуть, людину десь на чужині
отак би жодна пташка не зустріла.

І він іде, і я собі іду.
Йдемо удвох під вечір по стежині.
А він мені дудукає: ду-ду!
А далі яр і діти у ожині.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

“Іду в полях. Нікого і ніде…” - КОСТЕНКО ЛІНА