“І дощ, і сніг, і віхола, і вітер…”
І дощ, і сніг, і віхола, і вітер.
Високовольтна лінія Голгоф.
На біле поле гайвороння літер
впаде як хмари, цілі хмари строф.
Нове століття вже на видноколі,
і час новітню створює красу.
А ритми мчать – як вершники у полі.
А рима віршам запліта косу.
І в епіцентрі логіки і стресу,
де все змішалось – рідне і чуже,
цінує розум вигуки прогресу,
душа скарби прадавні стереже.
(2 votes, average: 4,50 out of 5)
Related posts:
- “Баба віхола, сива Віхола…” Баба віхола, сива Віхола на метільній мітлі приїхала. В двері постукала, селом вешталась: – Люди добрії, дайте решето! Ой, просію […]...
- Потворні дощ покора і спасіння потворні дощ покора і спасіння потворний сад де вигуки і зграї і самота що лузає насіння над тілом молодого самурая […]...
- ТИ ПИШНУ КОСУ РОЗПЛЕЛА СВОЮ Ти пишну косу розплела свою – Нараз війнули пахощі на мене Прив’яле сіно і трава зелена. Ти пишну косу розплела […]...
- “Розчесав косу вітер вербі…” Розчесав косу вітер вербі І галуззям укрив льодостав, І струмок молоденький прибіг: Із весною сніги привітав. Розбухають, як тісно льоди, […]...
- “На терасах дерев тільки вітер, вітер, вітер…” Колихайтесь, тераси дерев… П. Г. Тичина На терасах дерев тільки вітер, вітер, вітер У прозорих пазурах листя дере. Чорнопері круки, […]...
- “То дощ, то сніг, то знову дощ…” То дощ, то сніг, то знову дощ, І листя лопотіло, Побуровіла нехворощ, Вода на зиму сіла. Піввітру пахло ще теплом, […]...
- Спадав той день фіалками у сніг Спадав той день фіалками у сніг, Ходила туга, ніжна і красива. І сніжну косу, і льодинки ніг Вже кутав захід […]...
- “Інакше плачуть хмари і стогне буйний вітер…” Інакше плачуть хмари і стогне буйний вітер: В їх горі щира кротість і саможертви зміст. Чи нам же розгадати природи […]...
- ВІХОЛА Нагадала мені віхола, Що окоп мій заміта, Як ти в госпіталь приїхала, Вся від сонця золота. Вся в цвіту пругкої […]...
- “Скачуть дикі вершники на мишастих конях…” Скачуть дикі вершники на мишастих конях, Крають вітер вусами, чорними, тонкими. Стогне під копитами низове Придоння, Скачуть, скачуть вершники луками […]...
- СИЛА-БО ТО – НІКА жінку з кобіт чоловік мужчинка пальчиком рима дверима дверима рима пальчиком паличкою...
- “Весняний день. Вологий вітер. Хмари…” Весняний день. Вологий вітер. Хмари. Гримлять струмки. Ламаються льоди. Граки в садах влаштовують базари. В полях – озера талої води. […]...
- “Горби, як зебри (в борозденках сніг)…” Горби, як зебри (в борозденках сніг), Вилинюють по схилах полудневих, Заворушились, почали свій біг Руді струмки в озера повеневі. І […]...
- “Не замела слідів ні заметіль, ні віхола…” “Промайнуло, промайнуло, Замела вишнева заметіль сліди”. Микола Кравців Не замела слідів ні заметіль, ні віхола, І не пропав твій голос […]...
- “Йде сніг…” Йде сніг. Я стою у траві, яку покосить не зуміли. І стебла кругом неживі, пожовклі і гострі, як стріли. Хто […]...
- ВІТЕР Вітер шалий, ніби п’яний, Розігнав, розбив тумани, Збив, підняв до небосхилу Хмари пилу. Проти шалу, проти сили Буйно сосни зашуміли, […]...
- 02. ПЕРШИЙ СНІГ Осінь переїхала по полі возом золотим. Понад кучугури кучерява мряка – срібний дим. Сонце з батогом проміння вогняний погонич. Навпростець […]...
- “Римо, ти – жито. Мир…” Римо, ти – жито. Мир Тримала, вишивала мирт. Ти ж у вiкiв, у жит – Що дощ. Рима – що […]...
- “Заклинаю вітер і хмари…” Заклинаю вітер і хмари, Заклинаю, земле, тебе! І бринять найміцніші чари – Заклинаю сонце сліпе. Пролетіли огненні бджоли Між зелених […]...
- “Вітер… вітер – розшарпане віття…” Вітер… вітер – розшарпане віття, В небі чорно – від хмар, вороння, Крутить листям по вулицях вітер Цього пізньо-осіннього дня. […]...
- ВІТЕР Зелений вітер бродить у ярузі, Зелений вітер бешкетує в лузі, Зелений вітер котиться степами І гонить білі хмари небесами. Зелений […]...
- РОЗПЛІТАННЯ КОСИ “тихо-тихо Дунай воду несе а ще тихше дівка косу чеше” – благослови Боже і отець і мати своєму дитяті косу […]...
- ЧЕТВЕРТА КАРТКА З КАЛЕНДАРЯ (1960) Народження привітало мене моє рідне й чуже місто дерева простягнули свої листяні долоні й підтримували сонце щоб було світло готичні […]...
- РІДНЕ СЛОВО Мовчки предки наші в полі, Мовчки спочивають, Тільки чорнії могили З вітром розмовляють. Спочивають, дожидають Праведного суду, Що судити Україну […]...
- ПІСНЯ. ПРЕСЛІВ’Я Спив до дна я прикрий келих За здоров’я долі, І з похмілля моє серце Розривають болі. Нащо ж, мила, мої […]...
- Показувати можна тільки зрячим Показувати можна тільки зрячим. Співати пісню – тільки тим, хто чує. Даруй себе тому, хто буде вдячним, Хто розуміє, любить […]...
- “О Істино, свята і Божа…” О Істино, свята і Божа, Зійди з Хреста, немов яса! Нехай воскресне цвітом гожим Ще раз твоя земна краса. Бо […]...
- РІДНА МОВА Рідна мова, рідна мова! Мов замер без тебе я! Тільки вчую: рідне слово Обізавалось, мов сім’я; Обізвався батько рідний. Що […]...
- ОСНОВА У кого – барви, що ростуть з палітри, на небо схожі і на краплю крові. А в мене – рідне […]...
- СНІГ У ФЛОРЕНЦІЇ Драматична поема ДІЙОВІ ОСОБИ Джованфранческо Рустичі (Старий) Флорентієць Двоє ченців Брат Домінік Три статуї святих у глибині саду Дев’ять муз, […]...
- БАЛАДА ПРО РОЗУМ Кажуть, що на дорозі не валяється розум… І ось на дорозі – розум! Ходить поміж людей сила живих ідей, роздумів […]...
- “Пада сніг, повільно пада сніг…” Пада сніг, повільно пада сніг, Ліс застиг, немов прадавнє військо. Розмовляє мати з обеліском… Пада сніг, повільно пада сніг… Пада […]...
- ПРОСТОВІЧ Просто дивитись в лице усьому, що довкола; Все, що є рідне, то – рідне, вороже – ворожим зостане, Йди без […]...
- “Якщо не можна вітер змалювати…” Якщо не можна вітер змалювати, прозорий вітер на ясному тлі, – змалюй дуби, могутні і крислаті, котрі од вітру гнуться […]...
- “Чатує вітер на останнє листя…” Чатує вітер на останнє листя старого дуба, що своїм корінням тримає схили урвища… А знизу, по глинищах, по збляклих травах […]...
- “Душа наїлася та бреше…” Душа наїлася та бреше. А бреше як! І те і се. Що вуж, мовляв, корову ссе, А відьма жінці косу […]...
- МАЗЕПА VIII В тривозі хан. І серце в’яне. Оксана зникла. Все дарма. Він од любові, наче п’яний… А раз нема його Оксани, […]...
- IV. “Де ти?” Де ти? Хто розв’язав шнур простору, вузлом якого ти була? Не можу я, не можу протверезіти від обезсилюючого алькоголю логіки, […]...
- “Яка різниця – хто куди пішов…” Яка різниця – хто куди пішов? Хто що сказав, і рима вже готова. Поезія – це свято, як любов. О, […]...
- “О слово рідне! Орле скутий!..” О слово рідне! Орле скутий! Чужинцям кинуте на сміх! Співочий грім батьків моїх, Дітьми безпам’ятно забутий. О слово рідне! Шум […]...