“В дідівській хаті пахнуть дині…”

Related posts:

1. “Пахнуть полинно билини…” Пахнуть полинно билини, Витік іржею із глини Князя Хрестителя меч. Плаває сонце в тумані, Вічність сховала в кургані Голови наших […]...
2. “Так запахло в хаті й пам’яті мені…” Так запахло в хаті й пам’яті мені, Коли ти внесла з різьбленим листом стебла. Усміхнулась… Кажеш, руки – в мурашні, […]...
3. “В гуцульській хаті на печі…” В гуцульській хаті на печі В куточку сушиться пшениця На калачі. На тій пшениці удовиця, Немов на подушчині, спить. Їй […]...
4. “Як пахнуть липи в золотій Урбані…” Б. Чопкові, дослідникові гайки й танка, охочому одружитись. Як пахнуть липи в золотій Урбані Поміж домів у зграї голубів! Недавня […]...
5. ПРЕДСОНЦЗОРЯ Моя голова, як великий дзвін, дзвонить од чайно в присмерк, а серце потрапило в каламутний плин, де нема ні сигналів, […]...
6. КОСАР І ВДОВА Косар іде – свічки косить. Каже: “Досить уже, досить!” І косить свічки. А йде вдова, чорним-чорна, Свічки сіє, страх моторна, […]...
7. ПОЛИВ’ЯНІ КОНІ На ярмарку старий гончар пантрує полив’яних коней, що табуном пасуться на строкатому рядні. А коники ж які! Бокасті та дзвінкі, […]...
8. ХЕРСОН І Ріка в зелених плавнях, жвавий порт, Герби і судна всіх держав і націй; Ведуть угору нас ряди акацій, Нудний, […]...
9. “Не розлюби мене, не відлюби…” Не розлюби мене, не відлюби. То ж скільки там лишилося… ще трохи… Будь леготом і сонцем для плавби З епохи […]...
10. ПІШЛА Довго будуть сумніви долати І морочить голову мені, Хоч і знаю – назавжди пішла ти, Назавжди розтала вдалині. Щастя знов […]...
11. “На морі синь і голубінь…” На морі синь і голубінь, На сонці грають хвилі. Пливуть за вітром вдалечінь Вітрила сніжно-білі. Між ними зрідка водну рінь […]...
12. КОМІСАР ІСТОРІЇ МеЖAМИ століть поділене поле епохи, плугом років пооране, 3ерном життя засіяне, Бopoнами днів заскороджене. У кожного свій клаптик, У кожного […]...
13. “Хата. Сад. Наші рідні. Ясний листопад…” Хата. Сад. Наші рідні. Ясний листопад, В листі жовтому душі, як горлиці чисті, Зупинитись… Хоч в сні, в тім нападанім […]...
14. “Я твоя… шепотіли вуста, шелестіли, мов трави…” Я твоя… шепотіли вуста, шелестіли, мов трави. І ця ніч шепотіла, і грім шелестів за вікном. Я твоя… шепотіли вуста, […]...
15. ПЕРВІСНИЙ СВІТ Я славлю мить самотності, коли ти за межею міста гомінкого, коли черешні ще не одцвіли, коли ти сам-один. Ніде нікого. […]...
16. “А може Ви граєте цю святотатську ролю…” А може Ви граєте цю святотатську ролю, Щоб Вероніці неважко було Вас назавжди забути? Коли це істина, Вежо на скелі, […]...
17. “Млосна весна…” Млосна весна, Синь березнева, Буйно-ясна, Криє дерева. Скоро війне Свято відлиги. Манить мене Лопання криги. Чую, гряде Грім льодолому. Тло […]...
18. МАДЕЙ На високій Чорногорі Буйні вітри віють, На зеленій полонині Сірі вовки виють; Тисяч коней вороненьких В байраках ірзає, Тисяч гарних […]...
19. ПАМ’ЯТІ МАТЕРІ Люблю, коли цвітуть сади, І ти любила. Забрала в мене назавжди Тебе могила. Стою, схиливши у журбі Свої сивини. А […]...
20. “Коли гай на обрію квітне…” Л. А. Коли гай на обрію квітне, То здається очам, Що розкішне царство блакитне Розгортається там. А наближ його володіння […]...
21. “І дні, і ночі… (Таж коли, коли?)..” І дні, і ночі… (Таж коли, коли?) Весна. (Остання чи передостання?) Хіба ж не всі прекрасні ми взяли Дари дитинства […]...
22. СТАРІСТЬ Сім десятків дідові старому, Сам незчувсь, коли і відгуло, – Вже лице пожовкло, як солома, Борознами вкрилося чоло, Сяють очі […]...
23. Липень. Поле Липень. Поле. Чорно-білі корови І чередник молодий На коні. Трави ще не прохололи – Мабуть, у пояс мені. За лісосмугою […]...
24. “Ми на камінь поклали мечі…” Ми на камінь поклали мечі і в ріці наших коней купали, а чужинці прийшли уночі і на березі табором стали. […]...
25. ДОЛЯ Вічно дихає море. Чую бризки на лицях, – Вітер їх стер. Коли переллєш свою синь, Згасиш страсну жагу В криниці […]...
26. “Сміється внук у сні…” Сміється внук у сні, Щось гарне, видно, сниться – Глибини ще ясні, Ясна іще криниця. І цей глибокий сміх – […]...
27. “Царський скит чи скит-орач…” Царський скит чи скит-орач? Дознаваю! Завойовую навскач Даль безкраю. Чую в серці радий щем – Клич до бою З пирієм-деревієм […]...
28. Ряска У старому, занедбаному парку Я стояв над ставком, Покритим зеленою плівкою ряски, І думав: Колись цей ставок був прозорий, Слід […]...
29. “Стати б хоч на менти лічені…” Стати б хоч на менти лічені Характерником мені – Подарую кожній дівчині Лицаря на коні. А тоді ще дати мусив […]...
30. “Що ти, хто ти…” Що ти, хто ти? Сеї ночі Наді мною нахилялось, Удесяте а чи всоте Тихо в душу переллялось. Не збагнути: Чи […]...
31. “Ліси мої смутні і великі…” Ліси мої смутні і великі, залишайтесь зі мною! – Я знаю, як вам невимовно страшно перед навалою ночі : я […]...
32. КОНИ ПРИВЕРЕДЛИВЫЕ Вдоль обрыва, по-над пропастью, по самому краю Я коней своих нагайкою стегаю, – погоняю, – Что-то воздуху мне мало, ветер […]...
33. “Труди і дні. Віки й епохи…” Труди і дні. Віки й епохи. Думки, спресовані в слова. А понад всім – покриті мохом Могильні плити і трава. […]...
34. “Дерева ще стоять зелені…” Дерева ще стоять зелені, А дні погожі і ясні. Та не такі уже натхненні Пташині щебети-пісні. Притишились у ріках води, […]...
35. “Місяця срібний дзюб…” Місяця срібний дзюб Там, в далині, вгорі. Місто – камінний куб, Сум і сон – ліхтарі. Зовсім звичайна річ, І […]...
36. Доля Ти не лукавила зо мною, Ти другом, братом і сестрою Сіромі стала. Ти взяла Мене, маленького, за руку І в […]...
37. Данило і Василько Залишив Роман княгиню І маленьких двох синів. На Волинь втекла княгиня Від боярських ланцюгів. Але й тут знайшли бояри. Небезпека […]...
38. “Тебе нема… Для мене тяжко й день…” Тебе нема… Для мене тяжко й день Було щораз без тебе перебути. Немов малюк до маминих грудей Я був до […]...
39. “Море і гори. Сонце і синь…” Море і гори. Сонце і синь. Древні руїни фортець і святинь. Гуни і готи. Скіфи й сармати. Хвиля за хвилею […]...
40. КАМЕНІ Гостей чекав я, і вони Загримали в поріг, Скорботопомні валуни Крутих моїх доріг. На них важкі сліди були Моїх юнацьких […]...