УСЕ ЗМІШАЛОСЬ

Я вже не доберу, де ти, а де не ти,
Де витвір божевільної уяви,
Де рай і пекло, янголи й чорти,
Бур’ян ганьби, букети пишні слави.
Усе змішалось в круговерті слів,
І снів, і днів, і спогадів, і весен…
А річка – сиротою без човнів,
А човники – сирітками без весел.
Мовчання – криком. Болем – дикий сміх.
Земні страждання – яснозорим небом.
І десь мій шлях покручений побіг,
І не втекти від тебе, як від себе.

(1 votes, average: 5,00 out of 5)

МІЖ ЩАСТЯМ І БОЛЕМ Між небом і полем Тугі парасолі дерев, Які не злетять І не ляжуть додолу. Між щастям і болем Той сум, […]...

“Перетерплю усе, що Бог послав…” Перетерплю усе, що Бог послав, Переживу і болі і страждання, Лише б Твій Дух мойого не карав Під небом цим […]...

ДЕСЬ ДАВНО, МОВ СНИТЬСЯ Десь давно, мов сниться, сміялися очі, І сміх мені грав на рожевих устах, Чужі мені були пригноблені ночі, Зажура і […]...

ДОЩ Був дощ як сміх Сміялись синьо ринви. Був дощ як сміх. Був синьо-сизий ритм. А потім стихло. Тихо так світилось. […]...

ЗІРКИ Зірки – Небесні човники В океані Всесвіту. Веслярі Весело Перезираються: – Пливеш, друже? – І я пливу На спів Сіренької […]...

“Десь там, на синіх плесах лук…” Десь там, на синіх плесах лук, Мене з-над хмари місяць висіяв, Десь там, на вітті карих рук, Мені птахи звивають […]...

ЖАЛІ Блажен, хто, звідавши всі племена земні, Як мудрий Одіссей чи то Язон завзятий, Укритий славою чи досвідом багатий, Вертає в […]...

“Під синім небом, над ясним колосся…” Т. Г. Масенкові Під синім небом, над ясним колосся” Серед степів, де грала ковила, Де щастя й горе водночас велося, […]...

“У синьому небі та в синьому морі…” У синьому небі та в синьому морі Посходили зорі та й стали в дорозі. Палають скорботно, освідчують болем За тими, […]...

ОВІДІЙ Предтеча вигнанців… Подалі, на креси Від рідного дому, праотчих джерел. Це потім гордиться буде Одеса, Який менестрел – той залітний […]...

ОСКОЛКИ То перший cніг чи срiберне перо? То небосхил а чи межа сувора? Що день, що два – то важчає цебро […]...

РУСАЛКА Між розлогини химерні Язиками подовгастими Сонна синява спокій розсипала. На озерні непорочні дзеркала Виплила, Бризнула реготом-криком русалка. До топельника зеленого […]...

“Cкільки перемито різних днів” Cкільки перемито різних днів, Як надовго затяглось шукання! Вже переступив за межі слів, Де почавсь майдан мовчання. Істино, єдина, озов […]...

ПЛАНЕТА КОХАННЯ Молодь п’яніє з любові в княжому городі Львові, будить зі сну юну весну в жилах розспівана кров. Молодь кохає в […]...

ЗАКЛЯТТЯ Сиди, і думай, і печальсь, і все питай себе: чому і ти катуєшся: “чому?” – а відповіді не даєш; коли […]...

“Де зазирають в прірву скелі…” Де зазирають в прірву скелі, Де, як поема, барвний світ, Над сном маленької оселі – Мов стрічка, синій оксамит. І […]...

“До думи дума доруша…” До думи дума доруша… Стодоли дум – в одну стодолу! Дивись і думай, моя доле, – До думи дума доруша. […]...

“Це тільки мовчання…” Це тільки мовчання це тільки ранок поніс мене в коло розмов слова виростали струшувалися з газет відбивалися від стелі на […]...

“От і все… Мов зоря, одгоріло кохання…” От і все… Мов зоря, одгоріло кохання… Одцвіло, облетіло, мов з дерева лист. Хай очистить страждання. Хай зцілить страждання. Хай […]...

ТАНЕЦЬ Ой кобзи рясно грали, Лунав веселий сміх, Мов звізди, очі сяли, Сріблистий танець біг, Сріблистий танець біг, А кобзи перестали […]...

ПРИТЧА ПРО СМІХ В темні вечори осінні Бавилися ми на сіні, І сміялась ти; Може, лоскоту боялась, Може, сміхом заливалась, Щоб з ума […]...

“Поглянь і глянь: з-за весен зими стали…” Поглянь і глянь: з-за весен зими стали. Настав той день, я думав – промине. Осінніми імлистими устами Не бий, не […]...

“Ти гостро крикнула. І все. І стихло…” Ти гостро крикнула. І все. І стихло. І лиш червоний вечір за плечима У чорно-димних кісниках нічних Напіврозпущених – скуйовджених […]...

“І знову десь на обріях помалу…” І знову десь на обріях помалу Розгойдує незримі хтось кадила І синявою стеле, як бувало… І знову моя Осінь десь […]...

“Не треба слів. Хай буде тільки діло…” “Не треба слів. Хай буде тільки діло. Його роби – спокійний і суворий, Душі не плутай у горіння тіла, Сховай […]...

МОРОЗНА ОСІНЬ Піски. Основа. Залізних снів Снуються довгі дні. І знов Секунди. Біле з неба листя Укрило ліс. Як сіль, лежить воно […]...

“В високій келії, самотно-таємничій…” В високій келії, самотно-таємничій, Де тіні вічнії спинились у кутках, Сиджу за книгою. Ніхто мене не кличе, І до людей […]...

СУЧАСНИКАМ “Не треба слів! Хай буде тільки діло! Його роби – спокійний і суворий, Не плутай душу у горіння тіла, Сховай […]...

“Десь згасла зірка. Десь погасла доля…” Десь згасла зірка. Десь погасла доля. Десь синя хвиля хвилю доганя… А десь прадавній хрест сіріє в полі І хтось […]...

АПОЛОГІЯ БОЛЮ Пам’яті Олени Антонів Як слово у нашій мові – Так біль у живих світах. Без болю немає любові – Є […]...

“Відчуєш смерть, що ходить за плечима…” Відчуєш смерть, що ходить за плечима, Як і очей холодних злосний лід. Вона щоденно поруч, хоч незримо Ступа за тобою […]...

ЗЕМЛЯ І НЕБО Земля ніколи небом не була! Дощем умита й дрібною сльозою, Вона цвіла… О! Як вона цвіла, Щоб стать назавжди з […]...

НАСТУП Та земля, що ставала раєм, Потопає в пекла вогні. Ми четвертий день наступаєм, Ми голодні чотири дні. Та не треба […]...

“Виходимо усі. Такі як є…” Друзям дитинства і юності Виходимо усі. Такі як є, Якими на оцій землі зросли ми, Стежинки всі оббігавши малими, Задивлені […]...

“Для чого ми отут – під вічним небом…” Для чого ми отут – під вічним небом? На оцій землі, невічні, – нащо ми? Горить багаття. Світиться береза, Береза […]...

МАРІННЯ Це було десь – Байдужі пожежі, ніч, канонада. Доблесть, як епос. І зрада. І ліс, просякнутий кулями ввесь. Це було […]...

ТЮДІВ На Чузі десь моя гуляє мрія, Де небом лине низинкова хмара, Де лом-трава над кручею і яром, Де соколиний переліт […]...

Зі збірки “ЗЕМНА МАДОННА” (1934)ВІЗІЯ Все, що має статися, вже сталось. День тверезий. Праця з-під ярма. Чи ж почую, як щодений галас Перетне архангельська сурма? […]...

“А я плисти за обрій поривавсь…” А я плисти за обрій поривавсь до вічності, до божевілля весен… Нащо мені химера ця здалась, як човен вутлий, без […]...

ПАМ’ЯТІ ДРУГА На могилу Юрія Смолича І Повільно й важко зводжуся по сходах І все ясніше чую в тишині Його спокійний, рівномірний […]...

Related posts: