ДО ДОЩУ

А дощ як затявся – все лить і лить,
Хоча б десь проклюнувся неба клапоть:
Чи доля так власна йому болить,
Чи, може, весь світ захотів оплакать.

Мій друже, хоч ти й по мені заплач,
Жбурни мені в очі холодні краплини.
Я рада б з тобою, та ти пробач,
Бо очі сухі і нема й сльозини.

Мій рідний, хоч ти мені присвіти,
Бо я вже втомилась брести манівцями
І звично – так звично, аж до нестями,
Цей вічний тягар – самоту – нести.

Сплітати життя із прощань і стріч,
Забувши, як мовиться слово “любий”,
Бо вузлики не тримаються купи,
І прагнуть розбігтися врізнобіч.

Ще й дякувать долі – хоча б за те,
Що десь там давно, у далекім світанні,
Мене опалило крилом кохання,
Той опік в мені відтоді цвіте.

А дощ як затявся – все ллє дотемна,
Хоча б десь проклюнувся неба клапоть…
Чи долю свою у моїй впізнав,
Чи може, весь світ захотів оплакать.

(2 votes, average: 5,00 out of 5)

“Після дощу імла разманна…” Після дощу імла рахманна, У морі стишена вода. І ти мені така жадана, Така звабливо-молода. Душа моя, від щастя п’яна, […]...

ПІСЛЯ ДОЩУ Дощ одшумів, і спориші понурі Принишкли – настрахалися грози. Кущі жоржин мокрісінькі, мов кури, Обтрушуються стиха від роси. В очеретах […]...

ДОЛЯ СУФЛЕРА Карає доля сивого суфлера, на вічні муки він себе прирік: щодня талантами відчиняє двері, а сам не може стати на […]...

ВРАНЦІ Ясна світовая зірка – височенько; Гасне кругловидний блідий місяченько; Тихеє озерце спить, не зворухнеться, Понад ним покрівцем сизий туман в’ється; […]...

КОНЦЕРТ ДЛЯ СКРИПКИ, ДОЩУ І ЦВІРКУНА Мій літній поїзд зупинився знову перед цією айстрою смутною. І я зійшла в її казкову тінь. “У нас дощі!” – […]...

ВЕЛИКІ КРАПЛІ ДОЩУ Цей дощ починався якось не так, бо почали падати занадто великі краплі і струмки текли так бурхливо, що трохи не […]...

КАТ кажуть що кат працює тепер без фрака і навіть без маски (хіба що в парижі але тут без) він одягнутий […]...

ПІСЛЯ ДОЩУ Вночі був дощ – дзвінкий, мов радість, дощ. (Дощі такі бувають навесні!) Він змив зиму з міських камінних площ, очистив […]...

ПІСЛЯ ДОЩУ Сипнув як стій з тієї хмарки,- Не зчувся, коли вщух… Як зелено зробилось в парку Після дощу!- Немов звичайний там […]...

“Якби з ким сісти хліба з’їсти…” Якби з ким сісти хліба з’їсти, Промовить слово, то воно б, Хоч і як-небудь на сім світі, А все б […]...

ВЕСНІВКА Цвітка дрібная Молила неньку, Весну раненьку: “Нене рідная! Вволи ми волю – Дай мені долю, Щоб я зацвіла, Весь луг […]...

ВЕСНІВКА Цвітка дрібная Молила неньку, Весну раненьку: “Нене рідная! Вволи ми волю – Дай мені долю, Щоб я зацвила, Весь луг […]...

САМОБУТНІСТЬ Я може відкриваю вже відкритий світ, Вдираюсь силоміць у виломлені двері, Будую власний світотворчий міт Знаками чорними на білому папері. […]...

“Десь суть була…” Десь суть була, осталися одгадки, десь дім стояв, та як його знайти? Мій шлях неждано виховзнув з-під ніг піском розлився […]...

СЮЖЕТ Колами, колами листя – в осінньому танго… Може, це спогад?.. А може, незбутий сюжет: Ніби в Полтаві біляво біліє альтанка… […]...

“Не видивлено зелених світлячків листя…” Не видивлено зелених світлячків листя, Не випито неба криницю до дна. Вулиця чиста, мов на свято врочисте Виметена вітру мітлою […]...

“Десь тихо вмреш під Києвом чи в Сумах…” Десь тихо вмреш під Києвом чи в Сумах І Україну не сповістить дзвін, І світ цей лютий не пройметься сумом, […]...

“Живу, живу – ридаю…” Живу, живу – ридаю, Живу, живу – сміюсь. Чого живу – не знаю І думати боюсь. Такий цей світ прекрасний, […]...

РУСОКОСОЮ ОТОЧИЛА В моїй душі – Уїтмен і Стріндберг. Русокосою оточила. Я взнав, що вона любить буйність і вітер – Жить мені […]...

“Над Полтавою – літо бабине…” Над Полтавою – літо бабине. У Санжарах – падолист… Що ж ти, мила, зі мною бавишся: Став я тінню – […]...

ПОЕТ – ВІРШОШКРЯБ Чи день минув, Чи день настав, І сонце світить ясно, Й вітрець дмухнув, Чи місяць сяв, Чи зорі в небі […]...

“Все, що лилилося зі мною…” Все, що лишилося зі мною З тії пори, з того часу, Я фотокарткою одною Та в серці спогадом несу. Ось […]...

СЦЕНА В СТЕПУ А найприкріше для мене, Що свідків тоді, як на зло, Цієї страшної сцени У мене в степу не було. Коли […]...

Корабель змінив курс корабель змінив курс а ти стоїш безлистим деревом на березі сліз самотність вітру заплелася в твоє волосся і стрічка стомленого […]...

КРАСА І ЖИВІТ Корова вийшла вранці на луги. А там весна і пахощі, і квіти Така краса царює навкруги, Що хочеться співати і […]...

ЕПІЛОГ Пісні мої гіркі, мережані тоскою, Напоєні слізьми незмірної любови! Ідете в темний путь, проводжені журбою, Як вигнанці, що в світ […]...

ДОЧЦІ ТАМАРІ Тобі вісімнадцять сповняється літ, Усі у житті семафори – відкрито!.. Для тебе сьогодні й акації цвіт, І друзі тобі посилають […]...

ГРОТЕСК Здається десь… Для кожної людини… У певному контексті… Є зразок вікна… Яке чарує, мов гротески… На келиху червоного вина… Вікно […]...

“Я в тебе запитав…” Я в тебе запитав дорогу до зірок. Я не картав себе за цей небесний порух. Бо скоро буде мла, бо […]...

VAE VICTIS Я знемігся, згорів… Моє серце на попіл зотліло. Мою душу самотню пожерла гадюка-нудьга, І, безсилий, хилюсь я, хоч ще молоде […]...

“Де ти, мій коню з Дніпра-Дунаю…” Де ти, мій коню з Дніпра-Дунаю? Зацокоти мені, коню-птах! Може, я долю свою заспіваю Десь попід Каневом у житах. Літаки […]...

НА ВІТЕР Кинь пісню на вітер, на вітер слова! Десь шепотом віти, десь шумом трава. Не в воду глибоку, а в сонце […]...

РОМАНС МАРТОПЛЯСА Я стужився. Я, мов кінь, погриз вудила – відступи, бідо гірка й мороко: десь любов моя на Ринку заблудила, десь […]...

НЕБАЖАНИЙ ЗАКОН – Як ти думаєш, Гордію? – Клим сусіда став питати, – Щоб поменшало злодіїв З чого треба починати. Кажуть десь […]...

ВАГІТНА ЖІНКА Благословенна ти серед жінок, Як зріє лона твого плід, Може спаситель, чи пророк, Прийде до нас крізь тебе в світ. […]...

СВЯТО СПОМИНІВ А пух з тополь, як перекотиполе, А може, як у жмені теплий сніг… Це все твоє. І знову серце голе, […]...

ХХ ВІК Сьогодні у церкві коні ночують і воду п”ють. Сьогодні новим іконам прочани поклони б”ють. Сьогодні на дружбу вічну посаджено кимось […]...

1. Стрімкими ріками зелених електричок Стрімкими ріками зелених електричок ми допливли у Львів; а в Львові ще безсмертник не зацвів і все було як звично: […]...

“Чомусь життя здається грою..” Чомусь життя здається грою, Що має підсумок і звіт. Мій фініш десь не за горою – А там… Прощай, недобрий […]...

“Немов навала синявих китів…” Немов навала синявих китів, Пливуть юконські олив’яні хмари, І дмуть вітри, Грендландії удари, Неначе світ кончини захотів. Немає сяйва, сонця […]...

Related posts: