“Раптово усі поставали борцями…”
Раптово усі поставали борцями.
Усі з піджаків майорять прапорцями.
А я – не борець, не трибун, не оратор.
Дурна в мене вдача, паскудний карахтер.
Не маю позиції, навіть – і пози,
Отож балансую між віршів і прози.
Але не пишу я в ній про патріотів,
Про славне лицарство – про них і поготів.
Чи то – поготів? Ні, здається – поготів.
Також не пишу я про гуннів, про готів,
Ані про манкуртів, ні про яничарів,
Ані про Батурин, ані про Почаїв,
Ні про Калнишевського, ні про Мазепу.
Варю собі каву. Читаю газету.
Ходжу до клозету. Ходжу до театру.
Палю сигарети. Здебільшого – “Ватру”.
Оскільки ні “Кемелу”, ні “Галуазу”
Ніхто не пришле із Бродвею й Монмартру.
1992
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- ПАЛАЦ У БАТУРИНІ Валерієві Шевчукові Яка могутня велич піднялася Поміж охлялих і пустих полів! Малий монарх державно повелів Перевтілити гордих дум заласся. Хай […]...
- “Поставали дерева заслухались…” Поставали дерева заслухались та й заніміли од болю обіч доріг і стежинок чоловік розмовляє з собою. Летіли пташки на дерева […]...
- “Я хочу на озеро Світязь…” Я хочу на озеро Світязь, в туман таємничих лісів. Воно мені виникло звідкись, у нього сто сот голосів. Воно мені […]...
- Здиміє раптово і напружено здиміє раптово і напружено в реверанси зношених осель те що перетравлюване душами хлюпотіло й пінилось – усе викришиться білим по […]...
- “Мене раптово будять поїзди…” Мене раптово будять поїзди, відлунням тихий досвіток цокоче. В короткім сні лечу я поміж див і кулаками протираю очі. Уже […]...
- “В хмаринці пахощів, раптово пролетілій…” В хмаринці пахощів, раптово пролетілій, В м’якому шелесті розкиданих тканин, В куточку кожному, в дрібниці кожній милій, В хисткому маренні […]...
- ПРОЗРІННЯ Вже триста з гаком штатні муедзини (Не з мусульманських, а з тутешніх крес) Так гучно скімлять у кущах калини Над […]...
- “Як живу – я пишу…” Як живу – я пишу, (хоч пишу – як дихаю), Але маю права, як трава під кригою, Все болить голова […]...
- ЛИСТ На одному з малих полустанків я чекаю поїзда зранку. Влаштувалась в кутку на лаві, щоб мене не знайшли цікаві. Протяг […]...
- ПИШУ СТИХИ Пишу стихи. Нет, не устал, Хотя работа адова… Взойдут ль они на пьедестал? Не думал, не загадывал. Диктуют Музы или […]...
- “Не я пишу свои стихи?..” Не я пишу свои стихи? Ну, хорошо, не я. Не я кричу, что нет строки? Не я. Не я боюсь […]...
- МОЛИТВА (О, Ти, що тамо, де Почаїв…) О Ти, що тамо, де Почаїв, Під небом вставши голубим, Далеко в простори засяяв Золотоглавієм своїм, О Найсвятішая, Єдина, До […]...
- Ні! Я не лізу на котурни Ні! Я не лізу на котурни, На пальцях в небо не здіймаюсь, Не роблю з свого серця урни, Огнем бенгальським […]...
- Опять пишу тебе, но этих горьких строк Опять пишу тебе, но этих горьких строк Читать не будешь ты… Нас жизненный поток Навеки разлучил. Чужие мы отныне, И […]...
- “Я вірші пишу…” Я вірші пишу вночі в Прокураві, я вірші пишу в татовій хаті, доки сидять під стіною на лаві мої предки […]...
- “Серед істин, в сутності мінливих…” Серед істин, в сутності мінливих, Час одну міняти не посмів: Не буває квітів некрасивих, А жінок негарних – поготів....
- “відуміння мовчати позначується мовчанням…” відуміння мовчати позначується мовчанням. від чаїного крику у небі туга борозна. ти покинув крізь землю свій тихий нічний почаїв і […]...
- “Осінній теплий дощ. В такий ростуть гриби…” Осінній теплий дощ. В такий ростуть гриби. Та листопад… Стоять дерева голі, Лиснять – як (чорні) мармуром гроби. І сум, […]...
- “Отак, як зроду, потаємно, з тилу…” Отак, як зроду, потаємно, з тилу, усіх міщан ощирені лаї ненавидять в мені мою скажену силу, ненавиджу в слабкості свої. […]...
- ПРОЩАННЯ Неначе востаннє дивлюсь на Дніпро, Хоч так випадково дісталась до річки, Бо поспіхом сплутала електрички У галасливій юрбі метро. Завмерла […]...
- “Замало дня, а ночі – й поготів…” Замало дня, а ночі – й поготів! Півкола неба – як вузьке озерце. Чи ж настити простором світів Моє бездонне, […]...
- ЛИСТ НА БАРВІНКОВОМУ СУВОЇ Я пишу тобі раннього рана. Перше слово виводжу – Оксана. Друге слово виводжу – Оксана. Третє слово виводжу – Оксана. […]...
- АЗАРТ У карти, так обшмульгані, що аж, засіли пан різник і пан музика. Була спокуса виграшу велика, а за вікном був […]...
- НА БОНІ Під жарти й сміх у легкому розгоні Вже немалий одміряли кусок… Крутіше схил, затриманіше крок… Уся гора у соняшному дзвоні… […]...
- Замість замість золоті літери в книгах пишу їх собі на коліні літаю по-старосвітськи на дірявім гребінковім косівськім килимку в янголах...
- “Стоять дерева золоті…” Стоять дерева золоті, Покупані в блакиті. І я пишу тобі в листі, Що ти найкраща в світі. Усе мініється в […]...
- БУЗКОВЕ БРАТАННЯ Мої побратими надійні і давні! Хай вітер – чи звідси, чи звідти, – а я не міняюсь: пишу вам вітання […]...
- БЕРЕГ ЧЕКАННЯ Через душі, мов через вокзали, Гуркотять состави почуттів… Може, сподіватися зухвало, Вірити і ждати – поготів. Та не вірить я […]...
- “Через душі, мов через вокзали…” Через душі, мов через вокзали, Гуркотять состави почуттів… Може, сподіватися зухвало, Вірити і ждати – поготів. Та не вірить я […]...
- “Дививсь козак на профіль амазонки…” Дививсь козак на профіль амазонки І примовляв до чистої краси: “Волає дух, а захват навкоси Цілує спрагло тільції всі члонки. […]...
- КАРЛО XII Твоя рука, простягнута на схід, – Дороговказ племенам і народам, Що зваглим душам, рікам повноводим, Несе вири, а не мулястий […]...
- “ВІДГРИМІЛО. ТІЛЬКИ ВАГОВИТО…” Відгриміло. Тільки ваговито Та старанно в шиби стука дощ, І зелено-серпанкові віти Розгойдались над асфальтом площ. Тільки, бач, не мерехтливим […]...
- “Чого я ходжу до причалу…” Чого я ходжу до причалу? Адже нікого не чекаю. Адже ні рідні, ні знайомі – Ніхто мені не обіцяв, Що […]...
- ГОЛОС ТРАВ Після стін, котрі пам’ять обтяжують, наче Гніт пекельний, що здавлює дух, Скільки ніжності в мене до тебе, будяче, І до […]...
- СТАЮТЬ У ПРИГОДІ Загадка Коли твір якийсь готую, різні речення пишу, щось, буває, я цитую, мову вводячи чужу. Але, любий мій читачу, як […]...
- ПОРТРЕТ І хризантеми й орхідеї У зачарованій імлі, Але найліпшими у неї – Словополківські ковилі. Вона це квилила в Путивлі, Вона […]...
- “панно…” панно з очима більшими за айстри вже й наче осінь осінній настрій вже я лагідний мов щойно з ікони кучері […]...
- ЗАДУМА Святковий мент – з людьми погомоніти, А ще когось послухать – поготів. Чому ж, чому на неблизькі орбіти В цей […]...
- ОДА СМЕРТІ ОДА СМЕРТІ, яка забрала ненависника України і всіх українців Лазаря Кагановича Не маю зла до жодного народу І взагалі не […]...
- “На поле – плуг, на воду – лодь…” На поле – плуг, на воду – лодь, Простуй, рости з добою; Земельну сить, озерну плодь – Підбий рукою бою! […]...