ЛЮТОВІ ДОНЬКИ
в усмішці руїна світла
квіти флейти що гасне у дощах їх тіл
коли ховають животи у чистих травах
у гудіння полум’я з рота дитини зродженої з насіння
вичавленого з батькового тіла
у свої відчиненні животи розгойдані вином Содому
і проростанням важких грудей у глину батькової руки
з якої проростають дві лози що гроном чавлять гроно
втопивши цвіт жіночий у жіночим цвіті
солодку слину гублять одна в одну
вже чуючи жахливий спів небесних косарів
1977
(3 votes, average: 3,67 out of 5)
Related posts:
- XXIII. “Мою молодість…” Мою молодість носиш в своїй усмішці, в мерехтінні шкіри, в сяєві волосся. Так колись сонце обіймали мої руки, як тебе […]...
- “О доньки Часу, Днини потайні…” О доньки Часу, Днини потайні! Глухі й німі, жебрачки босоногі, Йдучи рядком, ви завжди несете В своїх руках і пруття, […]...
- ЖІНОЧИЙ РІД Дві жінки світять із минущих літ, дві райдуги: матуся і кохана. А поміж них – колиски колихання, а поміж них […]...
- “У здивуванні знов стою німому” У здивуванні знов стою німому: Чи все то сон, чи справді наяву? …З гілок вишневих – дивних космодромів – Бруньки […]...
- “Десь плаче праліс, як тотемний птах…” Десь плаче праліс, як тотемний птах, А тут відлунюють ялини й сосни. Гуде над видмою борвій незносний – І мерзне […]...
- “Шляхів нікому неналежність…” Шляхів нікому неналежність, очей навстіжна жагота: обмежить обрієм безмежність, щоб розпізнать свої літа. Вгадавши мітку на відтинку, душа мандруюча спішить […]...
- Рушник півень чорний червоне гроно клює і півневі тому солодко-солодко а півень червоний чорне гроно клює і півневі тому гірко-гірко...
- КОНЕЦЬ Молодість минула, Як ружевий цвіт. Де утіха була, Там і смутку ніт, Бо там серце стиле, Ніби чорна кров; З […]...
- ЛЕБЕДІ На тихім озері, де мріють верболози, давно приборкані, і влітку й восени то плюскоталися, то плавали вони, і шиї гнулися […]...
- АВТОПОРТРЕТ (І) “…люди все мечу преданы… без остатку не щадя ниже младенцев не только стариков…” “Летописное повествование о Малой Руси” А. Ригельман […]...
- ОКСАНА Посадили ми вдвох при дорозі Ще малими дві парості віт. Пахло літо в яснім передгроззі, Наша яблуня кинула цвіт. Розцвіла […]...
- “Сьогодні ходив на могилу матусі…” Сьогодні ходив на могилу матусі: ще мріє барвінок під снігом, ще лози, схилившися, – лози у тузі, ще тихо, а […]...
- НАШ ДЕНЬ Наш день – як маків цвіт, Що сок його – отрута… Кувались наші пута Не дні, а тисячу літ. Наш […]...
- “Що сталося? Чи Сонце другим боком…” Що сталося? Чи Сонце другим боком Зненацька обернулось до людей? Вони на себе ніби ненароком Сьогодні подивились іншим оком,- Пробилось […]...
- “Люблю той час, коли над лісом десь…” Люблю той час, коли над лісом десь Займається несміливо світання. Погасли зорі. Й раптом обрій весь Палахкотить огнем.. Ще мить, […]...
- “Гул прибою і самшиту шати…” Гул прибою і самшиту шати, Цвіт магнолій, руж і орхідей. Пригорнись, кохана, до грудей, Будем слухать море і мовчати. Ми […]...
- ДО ОСЕНИ Добо дощів і плоду повноти! Сяйного сонця покликай корону, Змовляйся з ним, як лози одягти Вагою грон на виступі фронтону, […]...
- “Невже твої уста-коралі…” Невже твої уста-коралі У моря щастя я знайду?.. Невже твої гадюки-руки Мене, як лози, обів’ють?.. Невже мене чекають знову Зітхання, […]...
- “Коли ми буваємо вдвох…” Коли ми буваємо вдвох (хай буває це дуже рідко), коли я своїми пальцями обіймаю пальці твої (перехожі, напевне, заздрять: на […]...
- “Безневинним жовтавим гроном…” Безневинним жовтавим гроном Вона ще йшла жовтаво, без вини, І сині сльози билися червоно, Як об каміння стиглі кавуни. Вона […]...
- 2. ЯРОСЛАВ На батьківській захищеній землі Гаряча і подвижницька робота, Дзвенять натхненно в місті і в селі В руках майстрів сокири і […]...
- КІНЦЕВЕ Кругом порозкидані тіні, проколюють тіло дощі. Іти б – та життя під ногами розмокло, гукнути б – у горлі діра, […]...
- КОЛЬОМБІНА ти не промовиш цілющого слова і я не промовлю ходитимемо край свята з буднем у роті ковтаючи гірку слину що […]...
- “Ви бачили, як яблуні цвітуть…” Ви бачили, як яблуні цвітуть? А чули ви, як проростають трави? Ні, ні, я знаю: у вас плани, справи, І […]...
- СХРЕЩЕННЯ Об хмару хмара, мов об дошку дошка, ударить глухо, й небо затріщить. З лопати хмари сиплються дощі, немов пісок дзвінкий. […]...
- З ПРАКТИКИ ЗНАЄ -Що таке “зелений змій”? Запитав хлопчина. – Це чортяка, сину мій, Що живе в плящині. Як з горілкою хильнеш Того […]...
- “Візьмеш у жменю сонного насіння…” Візьмеш жменю сонного насіння І не пізнаєш власної руки, – Най синій день, най у землі коріння, Жіночий сміх і […]...
- “Шукаю історичну батьківщину…” Шукаю історичну батьківщину, бо нині географії нема: Ярило виглядає із-за тину і спис чужинця вже уп’явся в спину. Весна квітує, […]...
- “Цвіт в моєму серці…” Цвіт в моєму серці. Ясний цвіт-первоцвіт. Ти той цвіт, мій друже, Срібляний первоцвіт. Ах, ізнов кохана, Де згучала рана – […]...
- “В кукурудзині з-за лиману…” В кукурудзині з-за лиману, Де тихі дині в жовтих снах, Де зайченята плачуть маму І голубим сміється птах, В невільні […]...
- “Де дівся мій буланий Буцефал…” Пам’яті Буланого Де дівся мій буланий Буцефал, Жива окраса батькової стайні? Це він лишав левади життєдайні, Мене приносячи у двір […]...
- “Десь є там яр у глибині полів…” Десь є там яр у глибині полів, Десь є там я над яром тим дніпровим. У тім яру на темнім […]...
- НАДВЕЧІР НА ГОРІ Я стану найкращим твором На цілий світ, Торкатиму цвіт розмаю, Травневий цвіт. Я буду пускати в хмари Мій зір німий, […]...
- “Весна. Блакить. Бджола дзумить…” Весна. Блакить. Бджола дзумить. Сади в рожево-білім цвіті. Чарує погляд кожна віть, І відчуваєш мимохіть, Яке це диво – жить, […]...
- “Оця мерзота біля тебе…” Оця мерзлота біля тебе, Якої ти й не помічав За накипом щоденних срав. Якої бачити й не треба Во ім’я […]...
- ВОЗНЕСІННЯ МАРІЇ Уже клейнодом дорогим Яскріє виноградне гроно, І жовте жито – мов корона, І пояс – витканий з дуги. То вишивали […]...
- “Ой, що то за дим, від якої пожежі…” Ой, що то за дим, від якої пожежі За вітром валує на київський вежі? То половці скачуть у люті сліпій, […]...
- “Не віриться…” Не віриться, а його вже нема – ні ставу, ні тих сіножатей, там випала безпросвітна зима, якої не переждати. Тільки […]...
- КИЇВ Не чути мови рідної в столиці, А там, де Лавра золотом сія, Виховують дядьки бородолиці Царевного лакея й холуя. Біля […]...
- “Від доторку руки вода стає шовкова…” Від доторку руки вода стає шовкова, і ти, мов пух, летиш із губ, моя любове! А навперейми я, мов світ, […]...