ЗЕЛЕНА РАДІСТЬ КОНВАЛІЙ

Related posts:

1. “Зелена плоть садів, осяяних плодами…” Зелена плоть садів, осяяних плодами. Зелена плоть трави по берегах річок. Блакитна плоть небес, що світяться над нами. Рожева плоть […]...
2. ЗЕЛЕНА НЕДІЛЯ Із золотих своїх дворів Свята Неділя вийшла. Тихо. Сумно. Ніщо не пролетить, не заспіває. – Пошли, о Боже, пташку в […]...
3. ЗЕЛЕНА ЛІРА Ні, не людину і не звіра До мене привела весна: Під вишкою стояла ліра – Погнута, здвоєна сосна. І впало […]...
4. ЗЕЛЕНА ЄВАНГЕЛІЯ Весна – неначе карусель, на каруселі білі коні. Гірське село в садах морель, і місяць, мов тюльпан, червоний. Стіл ясеновий, […]...
5. ЗЕЛЕНА ЕЛЕГІЯ Стільки минуло вже днів, полотном забуття їх накрито. Нині вже інший є світ, може, зісталось клейно. Іноді вийму старий, запорошений […]...
6. ЗЕЛЕНА ВІРА Зелений бог рослин і звірів учить мене п’янкої віри, релігії ночей весінніх, коли прапервні у кипінні, у вічній зміні все […]...
7. ЗЕЛЕНА АБЕТКА У тиші, настояній духом гречаним, напахченій визрілим чаром городнім, сиджу перед дідом на лекції незвичайній у відчиненому лікнепі природи. Дідусь […]...
8. “Зелена піна лісу молодого…” Зелена піна лісу молодого Дрімотно плеще, як на морі шум. Блакитні тіні впали на дорогу, Заворожили мудрі бджоли ум. Стоять […]...
9. РАДІСТЬ Світле небо завіяло очі мені сонячним сяєвом; птичі гомони міста, чому ви за мною вганяєте? Я ж по вулицях крочу, […]...
10. РАДІСТЬ Ой, не знаю, що то за причина – Переходжу обережно вулицю, І весь час до мене радість тулиться, Як безжурний […]...
11. МАЛИЙ ПОЕТ Я знав його, і болісно було. Він говорив про зорі, туберози, вкривав волосся піт туберкульози, і сині смуги креслили чоло. […]...
12. РАДІСТЬ Прилинь до мене й принеси Свіжість піль на твоїх долонях, Піль, що лящать перепілками й польовими кониками, Піль, що дишуть […]...
13. “…але ти також радість” …але ти також радість і з часом стаєш схожою на рожеву льодяну бурульку тонку у формі жінки тебе щовечора можна […]...
14. ЕЛЕГІЯ ПРО РАДІСТЬ Боюсь торкнутись: опечуся. І не торкнуся – опечусь. Нагнувшись, питиму – нап’юся. І як не питиму – нап’юсь. А вже […]...
15. СТИХІЙНА РАДІСТЬ Їх дві сестри. Одна – сміється, А очі снують проміння в чорну воду, Наче сонце у весняну повінь. Така задумлива […]...
16. “ПЕРЕПІЛКА В ЖИТТІ – РАДІСТЬ…” Перепілка в житі – радість. В пшеницях волошки – смуток. Ворон з ріль – печаль. Гей, ти, коню, вибий іскру! […]...
17. “З журбою радість обнялась…” З журбою радість обнялась… В сльозах, як в жемчугах, мій сміх. І з дивним ранком ніч злилась, І як мені […]...
18. “І день минув, і радість відпливла…” І день минув, і радість відпливла: Солодкі губи, ніжні перса й руки, Сяйливі очі, подихи тепла, І млосний рух, і […]...
19. “Дзвенющу радість спито з квітів…” Дзвенющу радість спито з квітів, і звук піхмарний обірвавсь, і круглість, в яблуці відкрита, розмилась запахом нараз. Душа добрішою ставала […]...
20. “Завершуйте радість у чистому слові любові…” Завершуйте радість у чистому слові любові й дозрілому трунку, не обертайте на камінь ні слова, ні думку: жити ж бо […]...
21. “Гіркі плоди, як наша пізня радість…” Гіркі плоди, як наша пізня раідсть – Калин мерзла скапує на сніг, Солодка гіркота в густому снігопаді Протане – проступа […]...
22. ОБРАНЦІ Пальмо, ти соняшне колесо! Нам літо часом дарує Довершення в амариліс. Рука на амоніті Відчує холод сторіч У формі йонійських […]...
23. ТУМАН І тут, і там вітрила волохаті, – Суцільний дим од моря до небес, і тільки іноді прорвуться з плес далеких […]...
24. “Подивіться, мамо, як сади цвітуть…” – Подивіться, мамо, як сади цвітуть. – Ніколи, дитино, в полі справи ждуть. Жаль бодай хвилинку змарнувати всує, День весняний, […]...
25. “На березі моря, на жовтім піску…” На березі моря, на жовтім піску, На березі моря, на сірім камінні, На березі моря, на гальці і піні, На […]...
26. ВОЛОШКИ Синіми хусточками Махають. З поля? З моря? З давнини? На хвильку зринають І тонуть. У небі? У воді? В осені? […]...
27. “Отут я стояв молодим…” Отут я стояв молодим, Стелилися хвилі до ніг. Літа пролетіли, мов дим. І знову з далеких доріг До моря я […]...
28. 2. ЩО Я РОБИВ ПОПОЛУДНІ? Я тримав себе в бетоновім кулаці на шпилях синього чорнила, далеко внизу був папір і мій біль, я поставав, як […]...
29. “І знову десь на обріях помалу…” І знову десь на обріях помалу Розгойдує незримі хтось кадила І синявою стеле, як бувало… І знову моя Осінь десь […]...
30. ПРИДАНЕ Над бабиним тапчаном Висів килим з віна прабаби: Родинна коштовність. На стіні у вітальні Висів батьків олійний портрет: Юнак у […]...
31. “Вона зійшла до моря. Хто вона…” Вона зійшла до моря. Хто вона – Навіть самій їй байдуже віднині… …Хіба ж не всі ми – єдності луна […]...
32. ARS CRITICA Мистецтво – що ж? Це надаремне в дно дня, дно дна сягати словом, в ядро ціляти світла темне. Ні, не […]...
33. І знову дощ і знову знову знову і знову дощ і знову знову знову ми мовчимо і знову мовчимо і знову не наважимось немов глумливий дощ підслухає […]...
34. ДЕХТО НЕ ХОЧЕ ВМЕРТИ Дехто не хоче вмерти, як хотів мати іграшку дитиною, не може їсти від бажання, дістає гарячку серед ночі, треба для […]...
35. НАРЦИЗ Він просить перед дзеркалом : “Прости!” І знову – стрімголов до книгозбірні : як в катакомбах, черепи примірні, лежать там […]...
36. 22 Два чорні лебеді календарного білого моря випливають із ночі і знову кудись у ніч лебедин і лебідка лебедин і лебідка […]...
37. ДО РИМСЬКОГО ПАПИ, ЯКИЙ ВИГАДАВ ЦЕЛІБАТ Де ти, омильнику, бачив тварину яку чи рослину, Що залишить по собі не захотіла б дитя?.. Скнів би, напевно, і […]...
38. ВЕСНЯНА НІЧ Настурцій ніч і ніч конвалій Пливе музика радієва. В саду тривожний жду – ніч палить – тебе, далека зоре, Єво! […]...
39. ПЕЧОРІН Здається: не на світі грішнім, що нам судився на роду, гостюємо… Тому так спішно його втрачаємо… Ні дум, ні звершень, […]...
40. “Невже твої уста-коралі…” Невже твої уста-коралі У моря щастя я знайду?.. Невже твої гадюки-руки Мене, як лози, обів’ють?.. Невже мене чекають знову Зітхання, […]...