Серед зими я вибрався в мандрівку

Related posts:

1. “Серед зими розтанув сніг…” Серед зими розтанув сніг – І знов заворушились трави. Не дбаючи про сенс і право, В бруньки весняний сік побіг. […]...
2. Наближення зими у всьому серце чує Наближення зими у всьому серце чує: і в шелесті листків, і в вітрі, і в стежках, що ждуть, коли блакить […]...
3. Якщо тобі прийде на присмерку зими If in begining twilight… якщо тобі прийде на присмерку зими (так як приходить сніг серед німого світу) хтось супокійний дух […]...
4. НА ПЕРЕХРЕСТІ ОСЕНІ Й ЗИМИ На перехресті осені й зими Навряд чи варто зачинать love story. Ліси порожні і поля просторі – Чи ж в […]...
5. “Поглянь і глянь: з-за весен зими стали…” Поглянь і глянь: з-за весен зими стали. Настав той день, я думав – промине. Осінніми імлистими устами Не бий, не […]...
6. “Вже другий рік нема зими…” Вже другий рік нема зими, Земля потріскалась від суші. Ані сніжинки – наче ми Грудневий сніг забрали в душі. На […]...
7. “Ти на своїй землі, серед свого народу…” Ти на своїй землі, серед свого народу, Ввібрав його бентежний впертий дух. Його мужицьким генетичним кодом Помічено зорі твоєї рух. […]...
8. “Я себе серед неба не бачу…” Я себе серед неба не бачу, І в безмежжі немає мене. Мою долю – сумну і незрячу – Птах удачі, […]...
9. 24. Серед нашої ночі Серед нашої ночі, грімнице світу, освіти кожен кут розваленої садиби. Серед нашого саду з обгорілими пнями запалися кущем, містична трояндо! […]...
10. “Я знаю, навіщо… навіщо нам зими судились…” Я знаю, навіщо… навіщо нам зими судились, аби до зникання поволі усе призвичаїть: стоїть серед снігу будяк почорнілий, на ньому […]...
11. МИНАЮТЬ ЗИМИ Минають зими і надходять весни З поживою для птахів і тварин. І кучерявий вітер із-за Десни Розбризкає в лугах ультрамарин. […]...
12. “Серед поля попід небом жито жала…” Серед поля попід небом жито жала, Попід небом жито жала серед поля. Вітер віяв, сонце гріло. Дожинала. Дожинала. Сонце гріло, […]...
13. “І вдень журюсь, і серед ночі…” І вдень журюсь, і серед ночі: Ой Лелечко ж, мій боже Лелько! Весна та гарні карі очі У змові на […]...
14. “Коли серед ночі…” Коли серед ночі вибиваєшся в тиші зі сну, і лишаєшся наодинці з сумлінням – цілий світ пропускаєш крізь серце і […]...
15. БІЛЕ ВИДИВО ЗИМИ Вишиває сніг черешню, двір і нашу хату. Біла хмаро, де береш ти пряжі так багато? Брате яворовий, снігу в мене […]...
16. “Отак живу: як мавпа серед мавп…” Отак живу: як мавпа серед мавп, Чолом прогрішним із тавром зажури все б’юся об тверді камінні мури, як їхній раб, […]...
17. ДІД МОРОЗ Дід Мороз не раз мені Снився серед ночі: Щоки в нього крижані, Із льодинок очі. Дід Мороз лише дихне – […]...
18. “Зозуля кувала серед ночі…” Зозуля кувала серед ночі, вві сні здригнулась липа мовчазна. У чарах тиші голосом пророчим сполохано озвалася луна. Чого не спиться […]...
19. “Вийду в поле, стану серед жита…” Вийду в поле, стану серед жита, Задивлюся в небо голубе. Земле рідна, скільки буду жити, Стільки і любитиму тебе. А […]...
20. “Човен хитається серед води…” Чом в Тебе Дівчино Уста солоденькі Човен хитається серед води,* Плеще об хвилю весло. В місячнім сяйві біліють сади, Здалека […]...
21. “Серед моря думок мій вітрильник пливе…” “Людина живе після смерті доти, поки про неї думає хоч би одна жива душа”. Народна мудрість Серед моря думок твій […]...
22. “Серед істин, в сутності мінливих…” Серед істин, в сутності мінливих, Час одну міняти не посмів: Не буває квітів некрасивих, А жінок негарних – поготів....
23. “Серед ночі, над степом, при місяці…” Серед ночі, над степом, при місяці Хмарка хмарці клялася у вірності. Наближалися, віддалялися, Недосяжними залишалися. Так вони і за обрій […]...
24. “Інколи серед сліз і гіркоти…” Інколи серед сліз і гіркоти Я таки мушу всміхнутися, Що Вероніка вчила моралі Кардинала. Гірко довелося Платити за ту науку: […]...
25. “Побиті комарі. Як серед бойовища…” Побиті комарі. Як серед бойовища І втомлений, і змучений лежу, Бо ще один розбійник вперто свище… По стелі – кров, […]...
26. “Серед людей – як у пустелі…” Серед людей – як у пустелі. Душа – залишена оселя. Меланхолійні акварелі У серці, нібито в постелі, Поснули любо. Чому, […]...
27. “Що серед океану каравела?” Що серед океану каравела? Безсила тріска в безмежі забута, але вона своїм стремлінням скута і мчить до зір західних “Mia […]...
28. “У горах, серед каменю й снігів…” У горах, серед каменю й снігів, Де слід людини око бачить рідко, Малюєтся на синім небі чітко Мислівська хатка, притулок […]...
29. “Що тебе носить кругом серед сонної літньої ночі…” Що тебе носить кругом серед сонної літньої ночі? Ти всі квіти потривожив своїм навісним сновидіннєм. Тиха фіалка злякалась, троянда понурила […]...
30. “Видихну серед ночі…” Іванові Царинному Іванові Царинному Видихну серед ночі в мокрих дерев стіну: лісе, бездомний отче, маємо ніч одну. Зникло і соло […]...
31. “А чи оглух і вже тебе не чую…” А чи оглух і вже тебе не чую, Чи у мені заснув духовний зір? Твій погляд скрізь – ошую, одерную, […]...
32. СЕРЕД НИВ І ДИВ Ми йшли з тобою серед нив і див, коло млина забутого, старого. Сухий серпневий вітер золотив соломою Івашківську дорогу. Содомою […]...
33. ПОЕТОВІ Зима. Мороз. Сніги і вітер, Замерзло слово на льоту, Упало на папір між літер, Сковзнулось по буття льоду. Заснуло все […]...
34. ПЕРЕВАЛ Рік іде. На шляхи і стежинки він ступає услід за людьми. І цокочуть секунди-сніжинки на дзвінкім циферблаті зими. Від снігів […]...
35. ТУНГУНСЬКИЙ БОГ Я ж тебе вистругав, боже, З такого смаглявого дерева! Я ж вороною пір’їнкою вуса тобі малював! Я ж тобі, боже, […]...
36. ЧОРНОБИЛЬСЬКА МАДОННА. ТРАКТОРИСТКА На горі горить реактор – Під горою оре трактор… З сучасного фольклору Не чіпайте мене. Я – трактористка. Якось – […]...
37. ДОРОГА – СЕРЕД ЛІТА – У ПОЇЗДЦІ Через літо – та до неньки я: Чорне горенько ж не спить. Павутинкою тоненькою Мамин біль в мені бринить. Перетнуто […]...
38. ПРО ПРИХІД ЗИМИ З латинської мови переклав А. О. Содомора Тільки-но світлий Феб, оддаляючись, повіз ясний зверне У сніжний дім Кози, в холодну […]...
39. НА ЗАХИСТ ЗИМИ На широкі поля, на плити, В тихі парки, в сумні сади Ще не встигла зима ступити, А ми кажемо: “Геть […]...
40. СТИХ IV Душе вбога! Кинь нікчемну Житейську страсть, а глянь в таємну Безодню сльоз! Барвінок, мирт і лавр пахучий – Усьо колись […]...