“Все сущности вместив в себе природы…”

Related posts:

1. “Весны развертывались силы…” Весны развертывались силы,- Вдруг выпал снег… О, падай, падай! Твой вид холодный и унылый Мне веет странною отрадой. Ты можешь […]...
2. СТЕПЬ Бесконечная Россия Словно вечность на земле! Едешь, едешь, едешь, едешь, Дни и версты нипочем! Тонут время и пространство В необъятности […]...
3. СОВЕТ САМОМУ СЕБЕ Тебе, знать, невтерпеж, Когда, в минорном тоне Заладивши, поешь О собственной персоне. Уж будет о себе Да о своем несчастье! […]...
4. Я стою у черты Я стою у черты, Где кончается связь со вселенной. Здесь разводят мосты Ровно в полночь – То время бессменно. Я […]...
5. “Наш свет – театр…” Наш свет – театр; жизнь – драма; содержатель – Судьба; у ней в руке всех лиц запас: Министр, богач, монах, […]...
6. ШЛЯХ ДО СЕБЕ Немає шляху отакого крутого Ні в темному морі, ні в хмарному небі, Як та безконечна терниста дорога, По котрій я […]...
7. “И вот: два я во мне, как тигр со львом…” И вот: два я во мне, как тигр со львом, Проснулися и бьются друг со другом; И я в борьбе […]...
8. ИЗ СЕМЕЙНЫХ ПРЕДАНИЙ Начало первой мировой войны… Интеллигент в воротничке крахмальном Глядит в припухшие глаза жены. Он не был никогда таким печальным. Что […]...
9. “Палю себе на тихому вогні…” Палю себе на тихому вогні Буденщини, якій немає краю, І в метушні людській не помічаю, Як проминають і роки, і […]...
10. “Я тікаю від себе, від муки і втоми…” Я тікаю від себе, від муки і втоми, Від крикливих окатих міст. Я самотній бреду в білу папороть снів, Я […]...
11. ПОГЛЯД НА СЕБЕ ЗЗОВНІ прийнявши в себе очі й невиразну форму уст ти хочеш їх ти хочеш білих рук що розтягаютъ ніжність по […]...
12. ДУМЫ ОПТИМИСТА В лучшем из миров Все ко благу шествует; Лишь от разных слов Человек в нем бедствует. Назовешь их тьму; Но, […]...
13. МОЖЖЕВЕЛОВЫЙ КУСТ Я увидел во сне можжевеловый куст, Я услышал вдали металлический хруст, Аметистовых ягод услышал я звон, И во сне, в […]...
14. НАЧАЛО ОСЕНИ Старухи, сидя у ворот, Хлебали щи тумана, гари. Тут, торопяся на завод, Шел переулком пролетарий. Не быв задетым центром О, […]...
15. Ми до дерева глузду себе присилили аббасе ми до дерева глузду себе присилили аббасе сіль текла бородою але не до рота текла ми ридали навскач ми покірно […]...
16. “ми до дерева глузду себе присилили аббасе…” ми до дерева глузду себе присилили аббасе сіль текла бородою але не до рота текла ми ридали навскач ми покірно […]...
17. “Це я для себе, ти пробач…” Це я для себе, ти пробач, – Така буває мить, Коли невидимий сурмач Тривогу просурмить. І вже формується состав, А […]...
18. “Ти хочеш, мій Друже, для себе трагічної маски…” Ти хочеш, мій Друже, для себе трагічної маски – (Тіяра личить тобі і листя плюща, я знаю), Але не досить […]...
19. “Чому себе я так неволю…” Чому себе я так неволю, чому за все, що не таїв, я маю тільки згусток болю – уста зневірені твої? […]...
20. “Шляхи до пізнання себе важкі” Шляхи до пізнання себе важкі – Відважмо в міру і заслуг, і слави… В житті ми інколи далеко не такі, […]...
21. “Я серджусь на себе, повірте…” Я серджусь на себе, повірте! Давніше бажала Твердих, чоловічих долонь З мозолями від списа, Не витончених, без прикрас, Бідою порепаних. […]...
22. “Любити більше матір, ніж себе…” Любити більше матір, ніж себе, Любити більше землю, ніж державу, Та більше стелі – небо голубе, Та більше слави – […]...
23. “Я себе серед неба не бачу…” Я себе серед неба не бачу, І в безмежжі немає мене. Мою долю – сумну і незрячу – Птах удачі, […]...
24. “Не підкормлюймо, браття, себе поразками…” Не підкормлюймо, браття, себе поразками І не будуймо храм на старій руїні. Годі нам почуватися свинопасами, – Живий ще козацький […]...
25. “І знову сам воюю проти себе…” І знову сам воюю проти себе – Два чорти скарапудились в мені. Один волає: “Зупинись! Не треба!” Штовхає інший: “Не […]...
26. “Пильніше й глибше вдуматися в себе…” Пильніше й глибше вдуматися в себе… Ти звівся й стверд у лютій боротьбі, З кісток і тріщин викладений склепе, Маленький […]...
27. Спитаймо себе – хто є ми? Спитаймо себе – хто є ми? Чому без держави вiками? Прокляття якої вини Так довго тяжiло над нами? Молiмось за […]...
28. Я памятник воздвиг себе иной Я памятник воздвиг себе иной! К постыдному столетию – спиной. К любви своей потерянной – лицом. И грудь – велосипедным […]...
29. “Музеї мовчать, увібравши у себе минуле…” Музеї мовчать, увібравши у себе минуле. Картини мовчать, та мовчанням говорять багато. Із столичного гамору, із столичного ритму і гулу […]...
30. ОСВОБОЖДЕННЫЙ СКВОРЕЦ Скворушка, скворушка! Глянь-ко, как пышно Дерево гибкие ветви развесило! Солнце сверкает на листьях, и слышно, Как меж собой они шепчутся […]...
31. Я памятник себе воздвиг нерукотворный Я памятник себе воздвиг нерукотворный, К нему не заростет народная тропа, Вознесся выше он главою непокорной Александрийского столпа. Нет, весь […]...
32. Я себе посеред ікони на дерево проміняв я себе посеред ікони на дерево проміняв і ніч прилипає до горла холодним вологим лезом вони справді кожної ночі підбирають […]...
33. “В ресторані себе почуваю погано…” В ресторані себе почуваю погано – Чи до тиші я звик, чи від моди відстав. Чи тому, що колись був […]...
34. ТАЙНЫ ДУШИ У души есть свои наслажденья, У души есть заветный свой мир: Своя вера – свои убежденья. У души свой таинственный […]...
35. ИНАЯ ЖИЗНЬ Как стебель скошенной травы, Без рук, без ног, без головы, Лежу я часто распростертый, В каком-то дивном забытье, И онемело […]...
36. ЛЮБИТЬ. МОЛИТЬСЯ. ПЕТЬ Любить. Молиться. Петь. Святое назначенье Души, тоскующей в изгнании своем, Святого таинства земное выраженье, Предчувствие и скорбь о чем-то неземном, […]...
37. “Всегда я был чуть-чуть моложе…” Всегда я был чуть-чуть моложе Друзей – товарищей своих, И словом искренним тревожил Серьезную повадку их: На взрослых мы и […]...
38. НОЧНОЕ СВИДАНИЕ В ту пору знойную, когда бывают грозы И ночи пред дождем прохладны и теплы; В саду бушует ветр; в аллеях, […]...
39. МАРШ ВЕСЕЛЫХ РЕБЯТ Легко на сердце от песни веселой, Она скучать не дает никогда, И любят песню деревни и села, И любят песню […]...
40. Нет! Она не погибнет – знайте! Она не погибнет, Россия. Они всколосятся,- верьте! Поля ее золотые. И мы не погибнем – […]...