ДАЛІ!

Related posts:

1. “І далі, далі все ми йшли…” І далі, далі все ми йшли Серед туману, серед мли, І враз повіяв буревій Весною згублених надій. Збудилось щось живе […]...
2. “А нам би не ходити далі…” А нам би не ходити далі, де стежки під назвою : щоб заблудився. Зараз вони рівні й гладенькі – коч […]...
3. “Ріка життя пливе все далі в даль…” Ріка життя пливе все далі в даль, Навпомацки прощупуючи простір, А ми ніяк не виплачемо жаль, Моя кохана, через стільки […]...
4. “Як сьогодні: обоз, колони…” Як сьогодні: обоз, колони. Не дорога – наруга! Батерія. Шістнадцять коней, Перебита обслуга. Вранці зірвешся, очі витер, – “Номери! До […]...
5. Чого мені далі чекати жінки і вода чого мені далі чекати жінки і вода піски і дерева в руці череватого будди і тихий коханець покірно іде по […]...
6. “Що ж далі? Задубіння жил…” Що ж далі? Задубіння жил, Подагра, пам’яті судома. Від того, чим ти досі жив, Тобі лишилась тільки втома. Навчись дивитися […]...
7. “Все, хлопці. Далі підете без мене…” – Все, хлопці. Далі підете без мене… – Він так сказав, ідучи на узбіч. Бо рана, розкривавлена, огненна, Його хитнула […]...
8. “Легкі сніги. Прозорі далі…” Легкі сніги. Просторі далі. Душа чутлива, мов струна. Останні квіти на роялі. І ти одна. І тишина. А все колись […]...
9. СУНИЦІ Верхами сосон шум іде розлогий І хмарою пухнатою темнить Високий день і осяйну блакить; У буйних травах плутаються ноги. Отак […]...
10. МЕНЕ ВІЙНА ВЕДЕ ВСЕ ДАЛІ Мене війна веде все далі Просторами чужих земель. Де й наші птиці не літали, Іду, мов давній менестрель. Я вірю […]...
11. “Ідуть селяни в темні далі босі…” Ідуть селяни в темні далі босі. ………………………………………………………………………… …біліють коси матерів, – ридають неньки разом із вітрами і руки простягають над […]...
12. ПОРА (Час гострого вітру). …Останніх яблук у саду сумному. …Останніх пострілів над спорожнілим ставом. …Останньої у полі борозни....
13. Іду я стежкою дзвінкою…” Іду я стежкою дзвінкою, так вільно й молодо мені, і Марс горить переді мною в непереборній вишині. Над далиною голубою […]...
14. ІРЧИК (Мирославу Ірчанові) Стрілецька пісня Чи є в світі краща зірка, як кохана моя Ірка, Чи є в світі де царівна, […]...
15. ЦЕ ЧАРІВНЕ СЛОВО “ЗАВТРА” Від звуків у небі лишаються смуги – вони так повільно за вітром летять… Ген – голуба туркіт, он – щебет […]...
16. ТИ І рот мені судомою звело, повітря затверділо, наче скло, не видихнуть, ні слова проректи, заламувався погляд на кути. Оплавлений смолою, […]...
17. “Що сама тоненька, як бриндуша…” Що сама тоненька, як бриндуша, Бистроцвітна, як бриндуша, теж… Придушила душу й далі душиш, Дихать мені, диху не даєш. Мало […]...
18. “Край тіні власної ти, матінко, сидиш…” Край тіні власної ти, матінко, сидиш, покрай життя, покрай своєї долі, і зеленіє в затінку спориш, і високо тобі, як […]...
19. “В моїй груді дужа сила…” В моїй груді дужа сила В’ється, б’ється, пресь надвір. Вже ростуть легенькі крила, Щоб летіти на простір. Я окроплю їх […]...
20. “У синьому небі та в синьому морі…” У синьому небі та в синьому морі Посходили зорі та й стали в дорозі. Палають скорботно, освідчують болем За тими, […]...
21. “Посипав з хвої світлий пил…” Посипав з хвої світлий пил. А зір – замало. І ріща із останніх сил мені палало. Я миттю переплив ріку […]...
22. “Чайки сідають на воду…” Чайки сідають на воду, Креслять блакить ластівки. Добру віщують погоду Скупані в сонці хмарки. Далі ясні і просторі. Спокій – […]...
23. АМАЗОНКА Вірі Вовк Ріко могутня, предковічна сило, Нового світу щедрий хліб і сіль! В обійми взявши радісну Бразіль, Її підводиш у […]...
24. ЩАСЛИВА МИТЬ Не втримаюсь на щасті. Тільки мить, Лиш мить щаслива, Як весняна злива, Струною сонця В пальцях задзвенить… І здаленіє дзвін. […]...
25. “Мої слова, добірні й прості…” Мої слова, добірні й прості, Гойдає Тихий океан. І проростають, наче брості, Снажні рядки – дзвінкий пеан. Мої стрункі й […]...
26. “Похвальна думка, мій Друже…” Похвальна думка, мій Друже, За взором садиби Данте Закласти бібліотеку Й закупити рукописи: Це стиль фльорентійський! Але скільки книжок, Шкідливих […]...
27. “Покосили трави, прилягли в долині…” Покосили трави, прилягли в долині: Коники сюркочуть, потічок дзюрчить. Од хмарин у лузі кучеряві тіні, Овіває душу молода блакить. Потекли […]...
28. “Випливає чапля з туманів…” Випливає чапля з туманів: Тихо крилами моя махає птиця, Мов у листя ранішніх лісів З серця точить кров – і […]...
29. У МУЗЕЇ ЛЕНІНА Це – дім Його життя, буремного, як вік, Безмежного, як світ, у розмаху своїм. І люди входять в цей врочисто […]...
30. “Я більше не плачу… Я муку свою…” Я більше не плачу… Я муку свою В кайдани навік закую: Народ мій закутий в кайдани, Горять його рани… Душу […]...
31. “семимильні провини безсилі як крони дерев…” семимильні провини безсилі як крони дерев їм замало повітря аби не зурочити простір ти тікав не від них а від […]...
32. “Інколи серед сліз і гіркоти…” Інколи серед сліз і гіркоти Я таки мушу всміхнутися, Що Вероніка вчила моралі Кардинала. Гірко довелося Платити за ту науку: […]...
33. “Чепіги плуга у долонях…” Чепіги плуга у долонях І щедрий шерех лемеша, І краплі поту, що по скронях Різблять шляхи, коли душа Дзвенить розгонисто […]...
34. ХЛІБ І СЛОВО У стінах храмів і колиб сіяє нам святково, як сонце, випечений хліб і виплекане слово. І люблять люди з давнини, […]...
35. СІЛЬСЬКА ОСІНЬ Минуло літе золоте. Холодне небо вкрили хмари, І темно-сизі їх отари На північ вітер десь веде. В тумані сонечко зіходить, […]...
36. Сільська осінь Минуло літо золоте. Холодне небо вкрили хмари, І темно-сизі їх отари На північ вітер десь веде. В тумані сонечко зіходить, […]...
37. ЗОЛОТИЙ ГРЕБІНЕЦЬ З ЧОРТОМЛИЦЬКОГО КУРГАНУ Білі ребра дерев, чорнота стовбуриста, і пробоїни в кронах, щоб срібло цідить, – натекло холодів, аж повітря прокисло, лиш під […]...
38. “За шмат гнилої ковбаси…” За шмат гнилої ковбаси Ти батька й матір продаси І говориш Христу: “Єси, О, поможи братів продати, Продать сестер, о […]...
39. ДРУГОВІ Коли війнуть вітри на пущу – Вона шумить. Коли під блискавкою хмара – Вона гримить. Коли стальну струну пробудять – […]...
40. ПІСЛЯ ГРОЗИ 1 За обрій хмара відпливла, І сонце засіяло. І жаль пониклого стебла, Що у негоду впало. Над ним дзвенить ясна […]...