Невідомий

Related posts:

1. НЕВІДОМИЙ Він лишився один. Він стояв до останку. Розстріляли його ім’я за селом на світанку. І далеко від дому крізь планету […]...
2. “Ми матері собі не вибираєм…” Ми матері собі не вибираєм – Стареньку, вбогу маєш берегти. На землях тих, які вважають раєм, Прийти у світ чомусь […]...
3. Звірям (першого разу) ми людську мову принесли Wild (at our first) beasts uttered human words… звірям (першого разу) ми людську мову принесли – другого разу каміння співало […]...
4. “Приїжджайте частіше додому…” Приїжджайте частіше додому, Щоб не мучила совість потому. Ні грошей не привозьте, ні слави, – Будьте з рідними ніжні й […]...
5. РІЧ Я хтів щоб не розуміли люди щоб з мене завше сміялись щоб замість привітання бачив тільки простягнуто-презирливий палець всі вони […]...
6. Весна Я сиджу в саду. Все старе як світ. Сонце, дерева, квіти. Тільки я молодий, Ніби власний онук. Багато-багато внуків, Тому […]...
7. УКРАЇНСЬКИЙ БОРЩ Як же багато вас! – що думаєте тільки про себе. Через те Україна стільки літ по коліна в ганьбі, І […]...
8. “Потрібно усіх в роботі…” Потрібно усіх в роботі, А серце б’є, як обух. Прокляття моїй плоті, Що слабша за мій дух! …………………………. Це кров […]...
9. ЯК НЕОПЕРЕНУ ПТАШИНУ Як неоперену пташину, Пустили ви мене на волю, Пустили в світ шукати долі І полягали в домовину. І я пішов. […]...
10. НЕДОБРЕ Багрим, недобрим колом, Так, мов його не треба, Так, як іще ніколи, Сонце упало з неба. Дням голова відтята, Захід […]...
11. Я ЗНАВ ПОЕТІВ Я знав поетів, що колись без міри Були відважні в пошуках своїх. Тяжка трагедія сліпої віри Спустошила і скам’янила їх. […]...
12. Наталья Жадан Рідний куточок… Чому я все частіше і частіше Думками повертаюсь у село? Село, що наймиліше, найсвятіше Безцінним скарбом в серце […]...
13. Затуркані розтуркані затуркані затуркані розтуркані затуркані розтуркані зубами догори свистали ми забитими форсунками і по одному утікали з гри а вже колоду посипали […]...
14. “повторюю тричі прирослі до неба слова…” повторюю тричі прирослі до неба слова. їх мало би бути утричі – як мінімум – більше, але тільки віршам дано […]...
15. “Тільки тепер, коли посивіли скроні…” Тільки тепер, коли посивіли скроні і даленіють голоси весільних скрипок, коли страшуся останнього хоралу, я зрозумів: той поет, хто кожного […]...
16. ЖУРНАЛІСТСЬКИЙ ЕТЮД Далекі села і міста, Дорога – як струна. Недоціловані уста. Події. Імена. Вокзали. Візи. Суєта. Готельні номери. І дні складаються […]...
17. Є місце де вода не приживається є місце де вода не приживається гаряча цвіль не втримує слова як чорний танець гордого китайця його печаль по череву […]...
18. “Отак прожив собі, дивись…” Отак прожив собі, дивись, немов одне лиш тільки знав я: о півдошостій народивсь – о півдопершій поховають. Звідкільсь прийшов, ішов […]...
19. БРУНЬКИ Щілина – то звук. Двері розчиняються, і відразу той звук, і тоді ти виходиш. Як це багато: однісінька щілина, щоб […]...
20. БАЛАДА Прокажені, брате. Колокільця знов озвались… Застеляй столи. На тобі нема живого місця. Застеляй столи – ми вже прийшли. І тебе […]...
21. 2. ПРОЛОГ Нехай за обрій нас дороги зовуть, ведуть, на крилах мчать – але на батьківські пороги судилось нам із них вертать… […]...
22. ГРОШІ ТРЕБА БЕРЕГТИ Всі дивуються з Панька: як придбав він дачу? – Я уміло, – каже той, – грошенята трачу. Научився відкладать гроші […]...
23. Чути чути як поночі хтось такий як туман хтось такий як волога навшпиньки скрадається попри стіну то іржа підступає ножеві до […]...
24. “Я тікав від людей…” Я тікав від людей, Щоб з деревами поговорити – Добрий спомин мене Й поза гратами не полиша. Задивлялись у воду […]...
25. “Мамо, було, покличеш…” Мамо, було, покличеш, казку почнеш казати, доленьку світлу зичиш, років життя багато. Зір одвести не смію: казка – моя утіха… […]...
26. “Я тікав від людей…” Я тікав від людей, Щоб з деревами поговорити – Добрий спомин мене Й поза гратами не полиша. Задивлялись у воду […]...
27. “Яких тільки в лісі нема кольорів…” Яких тільки в лісі нема кольорів: Розкрила палітру художниця осінь… Дуби ще зелені, А клен вже горів, Зухвало підпалював полум’я […]...
28. НАЙДОРОЖЧЕ Синів і дочок багатьох народів я зустрічав, які перетинали гірські й морські кордони і на подив багато бачили, багато знали. […]...
29. Осінь з маленькими деревами наша осінь з маленькими деревами дуже швидко минула скільки ж бо треба того часу для рудого листя щоб опало воно […]...
30. ГРАКИ ВІДЛІТАЮТЬ Граки зимують десь на Україні. Вони в мордовське небо піднялись – І потемніло всюди. Чорні тіні На землю кинула холодна […]...
31. “Я ніколи не звикну. Я не вмію до тебе звикати…” Я ніколи не звикну. Я не вмію до тебе звикати. Це за примхи ти так гарно мене покарав. І приходять […]...
32. ПРОКУРЕНА ЛОЗА В цій хаті тютюном настояно гірчило, Труїлась жінка лютим бакуном, Мочив лозу прокурений Кирило І плів, як вишивав, по жовтім […]...
33. ВИР ПОГЛИНАЄ вир поглинає: це така ясна днина коли багато срібла і таке воно легеньке що вітерець його перебирає в тій днині […]...
34. “Оце звестися б радісним і юним…” Оце звестися б радісним і юним Й гукнути мамі: “Ну, то я піду!..” – Бо вже пісень озвались дальні луни, […]...
35. ІМЕНА ЧОЛОВІЧКОГО РОДУ Євгенові Поповичу Промовлю рішуче і гордо (є чимало для того причин) імена чоловічого роду: Київ, Чуднів, Житомир, Тульчин. Ружин, Бучач, […]...
36. “Скрипучі двері пам’яті причинено” Скрипучі двері пам’яті причинено, і згадкам всім підрубано крило. Біління снігу – п’яне і причинне – тіла тверезих вулиць пройняло. […]...
37. ПІСНЯ ПРО ІЗГОЯ Чи ви знаєте пісню вигнанчу, чи ви чули коли вже її? Наболілу, бунтарську й підданчу, що в ній туга, розпука […]...
38. “Тут обелісків ціла рота…” Тут обелісків ціла рота. Стрижі над кручею стрижуть. Високі цвинтарні ворота високу тишу стережуть. Звання, і прізвища, і дати. Печалі […]...
39. З КРИМСЬКОГО ЦИКЛУ М. Рильському П Р О Р И В Дельфін не гравсь у морі, не був і сонцехмар – не давню […]...
40. “Гей, дуби мої – зелені хмарочоси…” Гей, дуби мої – зелені хмарочоси… А мені уже дорога на похил. Карі очі? Гойні брови? Чорні коси?.. Де ж […]...