Автор: ЧУБАЙ ГРИГОРІЙ

Я трава прадавня дика трава до билиночки вирвана до стеблиночки витоптана і врешті гудроном гарячим напоєна і здавалось назавжди під […]

двері зачиняються і відчиняються двері відчиняються і зачиняються рип-рип рип-рип то ми виходимо з хати то ми приходимо до хати […]

Останній грім давно скотився з даху… Стекло по ринвах сонце і дощі, І у саду дерева вже без страху вдягають […]

і за останню пустельну піщину ступаючи я гадав що прийду і скажу тим що мене чекають хто вони і звідки […]

Гадав собі: забудешся мені – Хай тільки згаснуть літа пломені! Підуть дощі садами сновигати й навчать мене, як жить і […]

так упевнено маються крила у ворона так тримається певно за гілля рука цьому ж довгому дереву всохнуть від кореня а […]

Я ще не дивився зблизька на зорі, Я ще не ходив по місячних кратерах, Ще тривога не падає метеорами Щоночі […]

Чому так посмутніла ти? Невже тому, що побачила, як жабенятко в теплому струмку сніжинки ловить ротом, гадаючи, що це комахи […]

Вікна, чому ви так часто бліднете? Чому ви так плачете часто, чому? …У вашу прозору душу незбіднену Дивлюся крізь тишу […]

сумна жінка яка не чекає нікого сумна жінка яка лежить горілиць на березі річки яка думає про воду річчину що […]

Коли до губ твоїх лишається півподиху, коли до губ твоїх лишається півкроку – зіниці твої виткані із подиву, в очах […]

а я тебе давно уже забув чому ж тепер ти знову прилітаєш у літаках пребілих снів на засмучені аеродроми моїх […]

Марія 1 бачу траву що померла і не стала по смерті птицею бачу тюрму і криницю що мають однакові наймення […]

Ми компромісимо. О, як ми компромісимо! Ми компромісні зовні і в душі. Сліпих ідей гливке болото місимо І ліпимо кустарницькі […]

присутні і відсутні вони виливаються в єдину течію затоплюючи межу між явою і маренням вже та ріка нам до плечей […]