можна ще певен час видимістю себе од смерті рятувати так мертве сонце дивиться у зелену воду і слухає шелест її […]

кілька останніх відер піску у ній давно приручені і безтурботно мружачись спочивають на дитячому майданчику дуже ймовірно що решта прийняла […]

Ота пора березнева мені наймиліша, коли достоту схожими стають і березовий гай, і сорока, і засніжене поле у чорних прогалинах…

безліч дивних дерев сновигає містом безцільно гілля рук із двома листочками долонь заховавши до кишень кожне має в собі гніздо […]

він побачив сьогодні у себе в оці вчорашню сльозу він побачив назавтра у себе в оці вчорашню сльозу післязавтра у […]

Ти синім небом дивишся на мене, ‘ Щоб я, бува, душею не зачах. В моїх ночах – тополь свічки зелені, […]

тільки-но збудували місто і навіть ще не встигли його заселити а вже пророк Єремія плакав над ним як над давно […]

При тій сосні мені сказала “не люблю” й побігла геть, в мурашник уступивши… Чом по роках ти знову тут? Чому […]

відлуння дзеркала нічого не знає про дзеркало нічого не знає про себе але воно про літо знає і про нього […]

Таємна тиш вечірніх перевтілень, заснулі гомони когось спросоння кличуть, І вже проміння біле відлетіло на тиху втому тихого обличчя. На […]

На видноколі гроняться вже хмари, спішать громи на віче гомінке. То не пускаймо снів своїх і марень ув опустіле небо […]

Людина втікала від синього неба, Втікала від радості і від зла. Людина втікала сама від себе – Але нікуди втекти […]

…але ти також радість і з часом стаєш схожою на рожеву льодяну бурульку тонку у формі жінки тебе щовечора можна […]

вони свої ночі зігрівали гасом газом вугіллям дровами вони до нього у двері стукали й радили заспокоїтись і крижаними словами […]

двоє несамовито двоє задихано завчили одне одного напам’ять як хрестоматійні вірші і навіть пісок та трава тепер безсилі створити їм […]