ПРИ ВОДОПАДІ

Куди сповершені гранітні горді стіни
І смерековий ліс у вічній млі дрімучій –
В провалині страшній, у темних борів тіні,
Мов срібнолетний вуж, там повзе Прут ревучий.

Глянь в пропасть, звідкіля той дикий рев несеться,
Де хвиля з лоскотом в безодню поринає,
Де бовван на стрімкій підводній скелі дреться
І береги піни завоями вбирає.

Де в коло челюсті, обриви скель холодні,
На чолах їх віки пером дощів порили
Природи засуд сей страшний в своїй погрозі;

Хто боввани ті вздрить, що гинуть у безодні,
Хто хвиль почує рев – геть гордість! Хай безсилий
Дух задрижить в покорі і тривозі!..

(1 votes, average: 5,00 out of 5)

РОЗРАДА Ти не дивися на мене очима, повними рос; Твої пальці торкають моєї душі, як арфи, Ти колишеш її глибокими хвилями […]...

ПРОГРЕС 20-ГО ВІКУ Ми виміряли час, ми подолали простір, Заглянули у челюсті атому, Супутників заслали в високості, Збагнули таємниці блискавиці й грому, Пізнали […]...

СТАНЦІЯ ТУМАНЯН На землі вірмен-горян, Між дрімучих скель уранці На станції Тумарян Грав оркестр – зурна й баян, – Підмовляючи до танцю. […]...

ВІЗЕРУНОК СВОБОДИ Тризуб – на вилозі, тризуб – на авто, Тризуб – на снігу, на асфальті, на стінах… Немає страху, не карає […]...

Я БАЧУ Й ВІДЧУВАЮ ВСЕ Я бачу й відчуваю все Та мало розумію, Звідкіль, куди Життя несе, Сказати не умію. Мале, наївне немовля В Природи […]...

Цятка моєї крові Мати нашу Вкраїну – нічого не мати. Мати нашу Вкраїну – це хліб без води… Знов стоїть наді мною заплпкана […]...

“Кулясто всесвіт дивиться на нас…” Кулясто всесвіт дивиться на нас І котить вечір місяцеве коло, І колесо вже підкоряє Марс, Змінивши докорінно все довколо. Або […]...

“МАБУТЬ, НЕБА ЛАГОДА БУЗКОВА…” Мабуть, неба лагода бузкова Не загасить дику охру скель, Так оце ти, Африко казкова, Видихаєш перегар пустель! І торощиш тлумище […]...

ІЗ ЦИКЛУ “МАТЕРИНСЬКІ ПІСНІ” 4. віють вітри: розхлюпують дівоче волосся дунаями по наших степах віють вітри: видувають усе земляне із лісів, із дощів і […]...

“Розкажи, розкажи мені, поле…” Розкажи, розкажи мені, поле: Чого рідко ростуть колосочки? – Ой дощів мені б треба, дощів, а не поту, Бо той […]...

ІСУС ДАЖБОЖИЧ В Галичину, чи може в Галілею, Нам все одно земним, куди прийти, Дажбога син, піднесений землею, Шле в небо: “Отче […]...

ЛЕСТРИГОНИ Одіссея, Х, 80-134 “Тут, царю, дикий край неситих лестригонів Та струджених рабів, що вівці стережуть. Як привела тебе твоя заклята […]...

Прощання смислу – вирок і пророцтво прощання смислу – вирок і пророцтво словам не доторкнутися до слів допоки губи вимочивши оцтом не заговориш: істина – в […]...

ЗІ СТАНЦІЇ, ВІД РАЙЦЕНТРУ Пшениця, і соняхи, гуркіт машин, І терпко, і солодко пахне полин. Минають автобуси, “Татри”, таксі, А я собі тихо іду […]...

ДЕ АЙСТРИ ВМИРАЛИ В огороді коло хати, Де айстри вмирали, Жовнярики молодого Стрільця поховали. Та не встигли витесати Хрестика з дубини, Посадили на […]...

В казематі (“Садок вишневий коло хати…”) VIII Садок вишневий коло хати, Хрущі над вишнями гудуть, Плугатарі з плугами йдуть, Співають ідучи дівчата, А матері вечерять ждуть. […]...

“Ходить ніч твоя, ходить ніч моя…” Ходить ніч твоя, ходить ніч моя, Їм не велено ночувать. Коло кола ти, коло кола я – Велим-велено начувать, Що […]...

ПЕРШИЙ СНІГ Копаються гави в одвійках, І скляно дзвенить од стежок. Спокійно по косих лінійках Спускається перший сніжок. Шликами стовпці голомозі Вбирає […]...

“Пароплав за обрієм зникає…” Пароплав за обрієм зникає, Розтає в сліпучій далині. І ніхто не відає, не знає, Чи назад повернеться, чи ні. Синій […]...

“Інакше плачуть хмари і стогне буйний вітер…” Інакше плачуть хмари і стогне буйний вітер: В їх горі щира кротість і саможертви зміст. Чи нам же розгадати природи […]...

“До думи дума доруша…” До думи дума доруша… Стодоли дум – в одну стодолу! Дивись і думай, моя доле, – До думи дума доруша. […]...

Не поспiшай дожити до зарплати! Не поспiшай дожити до зарплати! I до побачень час не пiдганяй. Бо час життя – єдине чим багатi. Його не […]...

У МАРУСІ У Марусі коло хати Заіржали коні: Приїхали попасати Улани червоні. Попасали, спочивали На любій розмові, Біле личко цілували І брови […]...

БАБИНЕ ЛІТО Бабине літо. Золотосинь. Срібла тонкі павутини. Вирій пташиний, пізня теплинь, Повінь черлена калини. Погляд вбирає далеч і шир, Обрії сонцем […]...

“Чогось так банно… На душу впала…” Чогось так банно… На душу впала Безмежна скатерть тоски і смути, І серце багне в тиші заснути, Як скорбна пісня, […]...

БАЛАДА ПРО ПЕРА Перо сови мені на стіл упало, І стрепенулось дико і зухвало, І прошептало виклично: “Лови! Бери й пиши – пиши […]...

ДИМИ ДОЩІВ Дими дощів У прозору сітку Закутали село, Яке рибиною Борсається І задихається, Викинуте на берег Спеки....

ПОКИНУТА ХАТА Моєму батькові – на спомин душі Замкнулось коло, і розлилися в ньому білі соколи. – Померлий відійшов у сяйво. Проступають […]...

НЕДІЛЯ Тепер у моді самосад – Покурюєм фабричні. Сидять дядьки, квітує сад, Сміється вишня вишні. Поміж дядьками хлопченя Цвіте білоголово. І […]...

“На вгороді коло броду…” На вгороді коло броду Барвінок не сходить. Чомусь дівчина до броду По воду не ходить. На вгороді коло тину Сохне […]...

ПЕРО Й КАЛАМАР (Байки й прибаютки) Раз Каламар з Пером сердито спорить став, Хто книжечку нову із них скомпонував? Почувши, зо сміху хазяїн як не вмер: […]...

ХРЕСТ І тут у горах хрест! От край проклятий! Куди не глянеш, Бог на хресті розп’ятий. Знання нема, а крізь безодня […]...

“О, світе мій…” О, світе мій, гірка моя молитво, скудель скорбот, ілюзій та дощів! Я птаха твоя сива перелітна, сліпий підранок серед комишів…...

ЯК Я ВИБИРАВСЯ З ЖУРБОЮ Як я вибирався з журбою В чужину за тисячу миль, Без впину летів наді мною, Проводжав мене чорний мотиль. Куди […]...

“В саду засніжене гілля…” В саду засніжене гілля, І світло у вікні. За садом – стежка у поля По білій цілині. І тільки віти […]...

ПЕРЕД ЗЕМЛЕТРУСОМ Між сірих скель Південного Алтаю (Там, де Катунь розбурхано реве) Зустрів я сонях побіч прірви скраюb – Створіння покалічене, криве. […]...

ПІСНЯ ПРО МАТІР Посіяла людям літа свої, літечка житом, Прибрала планету, послала стежкам споришу, Навчила дітей, як на світі по совісті жити. Зітхнула […]...

СТЕЖИНА + Чому живе, і сам не знаю, В моєму серці стільки літ Ота стежина в нашім краї Одним одна коло […]...

“Нарядившись у квіти й любисток, весна веселилась…” Нарядившись у квіти й любисток, весна веселилась. Солов’єм щебетала, і маяли коси дощів. Семибарвна веселка у косах, мов бинда, світилась […]...

БЕАТРІЧЕ І Тебе співець, піднісши понад зорі, Таким безсмертним світлом оточив, Що досі ще крізь далечінь віків Пронизують нас промені прозорі. […]...

Related posts: