“Я знемігся під небом і смирно затих…”
Я знемігся під небом і смирно затих,
А довкола сміялось, ревло й лопотіло.
Відпочину, гадалось… На все і на всіх
Ні душі не настачу, ні сили.
Від пахтіли мені і чебрець, і полин,
Чорна прірва сліпа розверзалась бездонно.
Вже і вмер би насправді, так з вічних вершин
Наді мною з дитям нахилялась мадонна.
Вже і вмер би, так пломінь надії сіяв
Із очей, що упали на мене, як сливи угорки,
Хто вона? Ніби мама, ще юна… дружина моя…
Чи знайома одна з-під Нью-Йорку?
Ні, не зглянувся він на очей благовіст,
На дитину, красу, на сльозину солону,
Люто вдарив її тим прикладом фашист,
Від якого відмітину маєм до скону.
Наді мною курликали в ніч журавлі
І шнурами мережили зоряні строфи,
І, як завжди, у пітьмі титанів землі
Розпинати вели на Голгофу.
Наді мною в захмар’ї ревли літаки,
Аж замовкли в степу перепілки,
Аж полускались в баби Мокрини шибки,
У хатині на її краю Краснопілки.
А довкола потворність і вічна краса
Знемагали у герці і гоїли рани,
І синіли, як вічність тому, небеса, –
Потіснивши богів, їх тепер обживали земляни.
Наді мною ридав галасливий актор,
Машкарою добра прикриваючи хижу личину,
І чорти, підробившись під ангельський хор,
Колихали мадонні нещасну дитину.
І допоки я кволо і смирно лежав,
Догорали тополі від смогу рудого,
Кінь останній у полі до неба іржав,
Зло стріляло у правду, як завжди, з-за рогу…
Підступала так близько до мене війна,
Як в дитинстві, давно, у фашистській подобі.
Тільки ж знав я, що день неминучо зрина
Після ночі – із сонцем незгасним на лобі.
З хлібом-сіллю стояв наді мною орач,
І привітно дивилася вікнами хата,
Рушники вистеляли, як радість і плач,
На далеку дорогу дівчата.
І мені так жагуче запраглося жить
І на жінку з дитиною вічно молитись,
Рідну землю і мамину пісню любить
І кровиною честі у них перелитись.
Так мені не схотілось тії темноти!
Кревний жаль огортав мою зболену душу.
Мушу встати… Доволі. Я мушу іти.
А вмирати – то в битві з неправдою мушу.
Чуб схолонув під ранок мені від роси,
Промінь досвітку ноти зірок перекреслив.
Я підвівся, щоб стать оборонцем краси.
Задля цього і мертві назавтра воскреснуть.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)