Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ВИГАДКА

Аж не віриться… Людоньки! Царство природи!
Запахущі гаї, і луги, й солов’ї,
І нелякані трави, й неторкані води…
І сліди по землі, може, перші – твої.

От би жити отут, скільки й суджено жити!
День дзвінкий обновляла б досвітня роса,
І з довір’ям, як діти, балакали б квіти,
І дивилися б в душу ясні небеса.

Звір приходив би в тебе поради питати,
Не зобидив живого б ніхто крадькома,
Обступала б довкруж доброта Гайявати.
Все твоє, хоч нічого у тебе нема.

І не треба було б поспішати нікуди
А чи думать про ті калинові мости,
Де на тебе щодня сподіваються люди,
Де повинен доконче комусь помогти.

І, можливо, тоді не дивилися б косо
Лицеміри, пройдохи, підступні і злі:
Не ставав би на бійку (отам, де й не просять) –
Їм вільготно жилося б на грішній землі.

Перебув би собі безтурботним рапсодом
Так, неначе на світі й нема боротьби
І за честь, і за слово, й за царство природи,
Що я вигадав,
Мить увірвавши в доби.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,50 out of 5)

ВИГАДКА - БРОВЧЕНКО ВОЛОДИМИР