ТАЛЛІНСЬКИЙ МАЯК
Стоїть не двісті літ він і не триста.
Його вогонь далеко маячить,
Він не рівняється до вежі Олевісте –
Над ним гігантом Герман височить.
То готика, німа краса, ажури…
Для нього ж інша склалася судьба:
У ніч сліпу світити серед бурі
Для тих, у кого все життя – плавба.
Для тих, хто за кермом в кипучім морі,
Кого проймають норди ножові.
Сміливим море ходам у дозорі
Дорогу стелять спалахи живі.
Серед людей стоїть маяк, у місті,
На мол гранітний, в бухту, не забрів.
Він не рівняється до вежі Олевісте,
Над ним гігантом Герман угорі.
І все ж краса – не тільки в гордім злеті,
Не тільки – візерунки золоті…
Чи ж мало то: на буряній планеті
Світити людям у важкій путі?
(2 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- ВЕЖА Ми брали вежу… Вперті хлопчаки Здиралися по стояках соснових. Вже в цілу скирту вклалися роки, А треміт втомленої там руки […]...
- “Вогонь не гуде. Дим не валить…” Вогонь не гуде. Дим не валить. Страху нема за стріху. Не вийшли кричать, бігать, гасить. Дзвонів не чути. Тихо. І […]...
- ТАЄМНИЧИЙ ОСТРІВ Такі доречні, добрі таємниці! Огонь плавцям, недужому – хінін, Піратам – вибух справедливих мін І куля пневматичної рушниці. Під дахом […]...
- “Як вої одвічного фронту…” Як вої одвічного фронту, Не вбити яких, не скорить, Шевченко стоїть під Торонто, Франко в Вінніпегу стоїть. Великі поборники духу… […]...
- 11. БАХЧИСАРАЙСЬКА ГРОБНИЦЯ Палкого сонця променi ворожi На кладовище сиплються, мов стрiли, На те камiння, що вкрива могили, Де правовiрнi сллять, пiдданi божi. […]...
- ОСНОВА У кого – барви, що ростуть з палітри, на небо схожі і на краплю крові. А в мене – рідне […]...
- БЕЗ ІМЕНІ Викрали моє ім’я (не штани ж – можна і без нього жити!) І тепер мене звуть той, у кого ім’я […]...
- “Так смутно прекрасні осіннії дні…” Так смутно прекрасні осіннії дні, Як з шелестом листя пожовкле спадає, Нечутно той шелест за літом ридає, Що вснуло в […]...
- ДО СВ. ВОЛОДИМИРА Похитнулися міри й виміри, Стільки зверглося вір, богів,- Тільки Він стоїть, Володимире, Той, до кого ти нас привів. У сліпучому […]...
- СТАРОВІЦЬКІ ВІРШІ * Сидиш одна у білій вежі до наших покликів німа. Вирують пристрастей пожежі, а ти сидиш у білій вежі, немає […]...
- ТОРОНТСЬКА ВЕЖА Уколом у небо вкололася вежа, Щоб дальше, щоб вище, щоб дужче Людських володінь закріпилася стежа, Бо вже на Землі стало […]...
- З дерев опадає убрання З дерев опадає убрання, і вітер у сурму гука. Покірна краса умирання, чому ти мені так близька? І осінь, і […]...
- СЕРЦЕ МУЗИКИ Пам’яті М. Лисенка І Серце музики спинилось… Чуєте – серце музики! Серце, що ритмами билось, Вже заніміло навіки. Ох, як […]...
- “Які щасливі очі у казок…” Які щасливі очі у казок! Я прокидаюсь, серце калатає. Зима стоїть персидська, як бузок, і жоден птах її не хилитає. […]...
- “Тугий налив біліючого тіла…” Тугий налив біліючого тіла… Мов пелюстки, так одіж облетіла. Оголена вже вся, немов перлина, – То диво з див, жива […]...
- Проживемо цю ніч як собаки на мерзлих плотах проживемо цю ніч як собаки на мерзлих плотах порозбризкуєм тіні по колу – на кого цей жереб вибирай собі хату […]...
- “Мене земляк напівживого…” Мене земляк напівживого Про гори що сказать?.. Куди не глянеш – висота, Яку прийдеться брать. Де не копнеш землі “на […]...
- “Щоночі сад приходить до вікна…” Щоночі сад приходить до вікна, І житнє поле шелестить щоночі, І жінка та, що на землі одна, Стоїть за крок […]...
- БУЛОНСЬКИЙ ЛІС Я ще на Ейфелевій вежі Його помітив з висоти: Він – мов палав на всі світи Осіннім полум’ям пожежі… Булонський […]...
- “Заграй мені на баяні, брате…” Братові Павлові Заграй мені на баяні, брате, Голубів пусти під небеса. Хай побудуть з нами батько, й мати, І довкілля […]...
- ХЛОПЧИК С. І. Олійникові Може, чоловікові два голочки… Штаненят не носимо – лиш сорочку. Не герой ще хлопчик той і не […]...
- “Вода між корінням, де риба стоїть…” Вода між корінням, де риба стоїть, Помахує тільки злінива хвостами, Її з-під коріння не вибере сіть, Не кожен умілець руками […]...
- “Чоло біле при чорній одежі…” Чоло біле при чорній одежі, Як при хмарі вечірня зірниця. В ока світло паде так на лиця, Як від місяця […]...
- “В цьому морі облич…” В цьому морі облич – сонцем в ньому проглядувати твоє. Між мільйонів зірок – пломеніти мені однією досвітньою серцю зорею. […]...
- З’ЯСУВАННЯ ІЗ БІЛИМ КАМЕНЕМ “Я тим, кого любив найбільше в світі, приносив тільки сум’яття і біль”?..- в якому запопадливім повіті, хто сотворив цей вбогий […]...
- “О вежі Віндзору, мій гордий дух…” О вежі Віндзору, мій гордий дух, Немов дитя, смиряться перед вами, Коли ступаю зваглими валами І входжу в лицарства прадавній […]...
- МАЗЕПА Пролог О, як люблю я рідний край І в щастя мить і у негоду! Дунай, Дунаю мій, Дунай, Ти у піснях […]...
- СТАРИЙ ЖОВНЯР Світить місяць серед неба, Сяють ясні зорі; Стоїть скеля серед моря, А на скелі д горі Стоїть стойку старий жовняр. […]...
- ПОЛІССЯ ПІСЛЯЧОРНОБИЛЬСЬКЕ Білі берези, як від білокрів’я, (Мічений стронцієм сік). Біла краса білим холодом віє На всіх. Ніжнопастельні поліські пейзажі – В […]...
- “Одквітували сливи й вишні…” Одквітували сливи й вишні, Осипались, як дні колишні. І під могильними хрестами Лежать мої діді з батьками. Дивлюсь на зорі […]...
- СКОВОРОДИНСЬКИЙ МОТИВ Хай скажуть: – Плин фантасмагорій! – Та навесні серед дібров Благословив мене Григорій На труд, на подвиг, на любов. Хоч […]...
- “Краса, розміряна краса…” Краса, розміряна краса, Вже не одягне цю країну. Хіба, як перше, – небеса Так само родяться і гинуть? Уже не […]...
- “Краса й любов – як ранішня роса…” Краса й любов – як ранішня роса, Що навмання освіжує левади. Та тільки сонце вийде в небеса – Зникає все, […]...
- СПРАВЖНІЙ МУЖЧИНА У тролейбусі стоїть згорблена бабуся. Тихо шепче: – Упаду. Як смикне – уб’юся. А мужчини он сидять. Як же їм […]...
- ЮРІЙ У силі своїй – всепотужний. Краса його – криці краса. В десниці спис харалужний І смерть на вістрі спися. Вже […]...
- “Марную день на пошуки незримої…” Марную день на пошуки незримої німої суті в сутінках понять. Шалене слово загнуздавши римою, влітаю в ніч. Слова мене п’янять. […]...
- “проповідуєш безвість як ніч проповідує спрагу…” проповідуєш безвість як ніч проповідує спрагу місце скрипу води оповите нічийним дощем споконвічна гора з-під каміння просочує брагу а до […]...
- “Люблю я свист паровоза…” Люблю я свист паровоза, Але задля цього свисту Не жертвую співом птичим. Хіба електричне світло Завадить світити Світилам космічним? Холодний […]...
- “Я вівці чорні й білі розгубив…” Михайлові Дмитріву Михайлові Дмитріву Я вівці чорні й білі розгубив у пізньому тумані. Угорі вони іще озвалися. Побіг – нема. […]...
- ЮРІЙ У силі своїй – всепотужний. Краса його – криці краса. В десниці спис харалужний І смерть на вістрі списа. Вже […]...