Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ТАЛЛІНСЬКИЙ МАЯК

Стоїть не двісті літ він і не триста.
Його вогонь далеко маячить,
Він не рівняється до вежі Олевісте –
Над ним гігантом Герман височить.
То готика, німа краса, ажури…
Для нього ж інша склалася судьба:
У ніч сліпу світити серед бурі
Для тих, у кого все життя – плавба.
Для тих, хто за кермом в кипучім морі,
Кого проймають норди ножові.
Сміливим море ходам у дозорі
Дорогу стелять спалахи живі.
Серед людей стоїть маяк, у місті,
На мол гранітний, в бухту, не забрів.
Він не рівняється до вежі Олевісте,
Над ним гігантом Герман угорі.
І все ж краса – не тільки в гордім злеті,
Не тільки – візерунки золоті…
Чи ж мало то: на буряній планеті
Світити людям у важкій путі?

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5,00 out of 5)

ТАЛЛІНСЬКИЙ МАЯК - БРОВЧЕНКО ВОЛОДИМИР