Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Соромимося ласки матерів…”

Соромимося ласки матерів,
Та і самі живем без сантиметрів.
Не раз вогонь чуття в тобі горів,
А от відкритись не знайшов моменту.

І як то дехто вміє розказати
Про те, що має в серці чи й не має!
То стане матір словом колисать,
А то іще й на людях обіймає…

В мені не раз той порух оживав,
Як мати – за лісами, за степами,
А приїжджав – і між буденних справ
Ховався із своїми почуттями.

Бо ніжність наша в глибині живе –
Який то рік чи вік, а чи епоху?
Йде покоління трепетно нове.
Йому б тієї ніжності… ще трохи…

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,00 out of 5)

“Соромимося ласки матерів…” - БРОВЧЕНКО ВОЛОДИМИР