“Глухою, дзвінкою владай чи гаркавою…”
“Не будь тебя, как не впасть
В отчаяние…”
И. Тургенев
Глухою, дзвінкою владай чи гаркавою –
То вікна в незнані світи,
А все ж колисково-єдино-ласкавою
Себе і дітей освяти.
Вона, ому зичена і не позичена,
Й своїми трудами встає,
І ти, слово творцю, не звідаєш відчаю
До скону, коли вона є.
Ти до ріднокраю любов-одчайдушину
Зведи у майбутність світань,
І князем не будь над невільними душами,
В язичії богом постань.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)Related posts:
- ТЕКУЧА В селі Текучі півні треті Кричать: вставати вже пора! Там спить Терезія Фаретті, Пія ІХ-го сестра. Вона встає. Гуцули косять… […]...
- ЯКБИ Я БУЛА ДЗВІНКОЮ Ти мусів бути Довбушем, Черствим і рішучим, Що гордо ступає землею, Твердо цілує І пригортає як князь. Ти мусів бути […]...
- Іду я стежкою дзвінкою…” Іду я стежкою дзвінкою, так вільно й молодо мені, і Марс горить переді мною в непереборній вишині. Над далиною голубою […]...
- ТЕЛЕГРАМА ВІД МАМИ На іменини, пам’ятного дня, коли вляглась нарешті метушня, – прилинула до мене телеграма, а в ній одне-одненьке слово: мама. Сиділа […]...
- “В ніч кам’яну, коли темно воді і дорозі…” В ніч кам’яну, коли темно воді і дорозі, Коли темно траві і нічого не видно мені, В ніч кам’яну, коли […]...
- Я знаю силу слова Я знаю силу слова – воно гостріш штика і швидше навіть кулі, не тільки літака. Воно проміння швидше, в нім […]...
- НА РОКОВИНИ Вiрш присвячено Т. Г. Шевченку Не вiн один її любив, вiддавна Україну поети славили в пiснях, немов “красу-дiвчину”. Вiд неї […]...
- СЛОВО Споконвіку було Слово, й було Слово в Бога. Й було Богом святе Слово, – все постало з Нього. Помагай же […]...
- БАЛЯДА ДВОХ На вогкім зіллі руки білі (І сонми дум, і думні сни…) Так дихали, так тихо вміли Приспати тіні тишини. Ошатна, […]...
- БАТЬКІВСЬКИЙ НАКАЗ Мій сину, бачу вже межу. Вона вимоглива і грізна. Сьогодні слова не скажу, а завтра буде пізно. Життєві істини прості, […]...
- “Так, вона залізна, наше слово – криця…” …В залізній мові, в залізнім реченні! А. Малишко Так, вона залізна, наше слово – криця, Гучнодзвонна мідь. Над життя і […]...
- ХОРАЛ БЕТГОВЕНА Хай небо хвалить Творця не словом, А громом Його ім’я, Всі землі й води – Його престолом, О муже гордий, […]...
- ОСНОВА У кого – барви, що ростуть з палітри, на небо схожі і на краплю крові. А в мене – рідне […]...
- ТЕРНОВИЙ ВІНОК Жінка в траурі перед труною Кобзаря Вся в чорному, притислась між людьми І, скорбна, стала… Втома на повіках, Китайки доторкнулась […]...
- ПЛЯЖ М. Рильському З гори вона збігла і гола лягла, – не знає, не знає, не знає чому – жагуче коліна […]...
- Вступ до поеми про бабусю Ганну Слава Богу – є пам’ять. Вона – непідвладна, тліну… Слово моє, будь пам’ятником Ганні Петрівні Олійник… Це – бабуся моя. […]...
- ГАЗЕТЯРУ-СОЦІАЛІСТУ БОКОМУ Тут знайшов довічний спокій Газетяр товариш Бокий (Люди кажуть: Лівобокий). Слава ж мудрому Творцю, Що забрав приблуду цю....
- СЛОВО МОЄ Не зла жалом – жезлом добра Будь, моє слово, будь! Щоб кожний правий тебе добрав, На подвиг рушаючи в путь. […]...
- ДАРУВАННЯ Ти з повноти даєш, коли даруєш, На добру згадку про любов і дружбу, Дарунками своїми нікого не купуєш, Не запрягаєш […]...
- ТИ – ФІЛОЛОГ Чи знаєш ти, що ти – філолог, дитя кмітливе і шпарке? Сюди до рими слово полог. Ану скажи, що це […]...
- ПОХВАЛА НЕПІДКУПНІЙ Коли здалось, що все пішло за доляр – Земля і честь, могили й вівтарі, Коли вже навіть провіщати долю Взялись […]...
- “О слово рідне! Орле скутий!..” О слово рідне! Орле скутий! Чужинцям кинуте на сміх! Співочий грім батьків моїх, Дітьми безпам’ятно забутий. О слово рідне! Шум […]...
- “В царстві ночі степової…” В царстві ночі степової, В царстві ночі серед літа – Ти зі мною, я з тобою, А над нами – […]...
- ТАРАС Будь проклят світ, що дав його труні, будь проклят день, коли його не стало… Не граймо, браття, на сумній струні, […]...
- ОСТАННІЙ ВІРШ я мушу замовкнути колись, зужитий своїми словами, я мушу перестати повторяти одне слово, яке звучить банально є багато слів, які […]...
- “Минає все, згаса, мов звук…” Минає все, згаса, мов звук, Що відлунав на віки вічні, А я в полоні милих рук Переживу і травні, й […]...
- БЛАГОДАТНА ЗМІНА Молитва лагідна ранкова І ця поезія хмільна… Як світ, що розпочато словом, Розпочинає день вона. Поезія, як і молитва, Щоденно […]...
- “Люблю! Як в перший раз люблю…” Люблю! Як в перший раз люблю, Хоч це любов моя остання… Але вона – як день в маю, Як пташки […]...
- У СОБОР I По один бік верби. По другий старці. Гнуться, гнуться, гнуться верби. Нагинаються старці. Шум юрби глухої. Блиск хмариних крил! […]...
- ГЕТЬ-ТЕ РОЗПАЧІ ВАШІ Конгломерат наш – із рідного і чужого… Більше чого? – не берімо до голови. Із прибитого до порога – з […]...
- “В архівах серця скільки гине…” В архівах серця скільки гине Найгеніальніших поем, Бо ми ж не хлібом лиш єдиним, Не в безконфліктності живем. Ми від […]...
- Мить Де твоє небо, Вічна потреба Людського великого щастя? Я миті кажу: – Зупинятись не треба, Бо там за тобою – […]...
- “Як почуєш вночі край свойого вікна…” Як почуєш вночі край свойого вікна, Що щось плаче і хлипає важко, Не тривожся зовсім, не збавляй собі сна, Не […]...
- “Вона ішла… але здавалося мені…” Вона ішла… але здавалося мені, Що ніжний пролісок в снігу зоріє, Встає з’під нього і радіє Промінню, сонцю і весні. […]...
- МАРИНЧИНА ЛЯЛЬКА У Маринки лялька є: Чорне негренятко. Разом з ним вона встає І лягає спатки. Вранці каже: – Добрий день! Одягне, […]...
- “Безсмертя нації – у слові…” Безсмертя нації – у слові, А слово – Бог земних віків. Лише нікчемні й безголові Зрікаються старих батьків. Не робітництво, […]...
- “Із вірою в добро сідай за стіл творити…” Із вірою в добро сідай за стіл творити, Пегаса не жени наосліп в забутті. В грядуще прозирай незвідані путі, – […]...
- ДРУГОВІ Коли війнуть вітри на пущу – Вона шумить. Коли під блискавкою хмара – Вона гримить. Коли стальну струну пробудять – […]...
- “Біля груби так святково…” Біля груби так святково вип’єш чай і будеш знов переважувати слово, що вимірює любов. Треба руки нам зігріти, не сполохавши […]...
- “Дванадцять сивих суддів сидять…” Дванадцять сивих суддів сидять у сутінках під стіною, а я ховаю очі, як тать. Що стало, старці, зі мною? Чому […]...