ДВА НАПИСИ ПРИ ДОРОЗІ
І. “ТУТ ПОЧИНАЄТЬВСЯ ОСПІВАНА НАРОДОМ УКРАЇНСЬКА РІЧКА ЯТРАНЬ”
За Уманню – тиха зелена долина,
Правічний лісок-степовик чи байрак…
І що не кажіте, а мудра людина
Тут першоджерельний поставила знак.
А степ – по джерельцю,
А степ – по струмочку,
Хоч душу сікли і вогнем, і мечем.
Збирайтесь, синочки,
Збирайтеся, дочки,
Збирайтесь, дочки,
Мо’, разом до моря таки дотечем!
Проблиснула смужка води – і не стало,
І далі вихриться дорога пряма.
Вже річки тієї так мало, так мало,
А в пісні – кінця ані краю нема.
Мені зажуритись наспіла причина,
Бо шлях уже сивий мене загойдав.
Там воду бере не для мене дівчина,
Така ж чорнобрива, така ж молода…
ІІ. “ЗУПИНІТЬСЯ, НАПИЙТЕСЯ ВОДИ ІЗ НАШОЇ КРИНИЦІ”
І шлях. І криниця. І клекіт лелечий:
На древі сухому – весілля екстаз…
Ну чисто – із погреба винесли глечик,
Побільшений, правда, у тисячу раз.
І ніби немає у глечика днища.
Мальована мальва на боці крутім…
Спиняйтеся, пийте!
Вам стачить поки що,
Та тільки подбайте, щоб стачило всім.
І зграйкою діти із кузова злазять,
Орач зупинивсь, щоб скропить мозолі,
Розкривсь дверима райкомівський “газик”,
І фиркнули шлейфом-димком “Жигулі”.
Стовпи над дорогою грають у скралі,
Літак проорав степову висоту…
О браття мої, перемучені й спраглі
На чисті джерела і на доброту!
(2 votes, average: 3,00 out of 5)