1. Перехилиться і пригорне чорним чадом волосся, і напоїть п’янливим голосом в росах; ти, зворушений, захлиснешся білим тілом дівочим – […]

помолимось за нього у церквах заплачемо що він для нас несущий жалобно схилимо тіла ідучи відійдем невідхідно звідсіля повернемось туди […]

Ступаєм вітру крилом, перехиляєшся через край світу, – і пнуться до Тебе гори, з-під них прориваються води, із них тягнуть […]

Іди тепер сама. Хай сонце розбивається об крик твоїх грудей, що плачуть спомином, хай вітер в’яне на розп’ятих спідницях, – […]

Ти зодягнувся у світ, неначе в ризу. З Тебе витікають ріки, ростуть звірі. Кругом Твоєї волі крутяться планети. Зморшками клітин […]

1 Коли уяву сколихнуть її уста, розійдуться по тілі жагою пестощів, жаданням губ; коли цілунками наділить закутає дівочим чаром, лагідним […]

його долоні розпливаються в мені його зіниці розчиняються в моєму зорі його обличчя прибирає мої риси

ПЕРША СТАНЦІЯ Лишаї суду вкривають рінь історії, від суду падає в наші сумління тінь вини. Протираючи очі, ми перехиляємось через […]

1 Зануривши голову у білу, впадеш в заламані коліна, тебе обмарить і повіриш у нерозгаданості тіла; в п’янкому мареві почуєш […]

Давіть устами перший виноград, аби в залозах заболіло соком. Вимочуйте зіниці у настойці виноградної лози, аби проникла до очей небесна […]

1 Ти наповнишся ущертно нею, заколишешся у ритмі бедер, що живитимуть твою надію і глибитимуть твою потребу покоритися чуттям і […]

Зливою квітів очисти серце моє, щоб стіни його встелялися біллю пелюстком, які під вітром з-за світу мову Твою шелестіли б. […]

Пиймо наші роки, пиймо за наші роки! Бо торкати поезію, це торкати поезію, це торкати нерви часу. Бо торкати – […]

Десь суть була, осталися одгадки, десь дім стояв, та як його знайти? Мій шлях неждано виховзнув з-під ніг піском розлився […]

По стовчених колінами ліжках, по перелитих чашах, по стисках зимних, як гадюки, рук – ти повернулася до мене, принесла у […]