КОРОТКА ПОДОРОЖ

1. МІСТО Св. АВГУСТИНА

Ви там почуєте в дощах
гугняві кроки Понса де Лєона й Менендеза,
розбиті сльози серць
старих конкістадорів.

І вам
за теплий зойк гроша в руці
дадуть осінній ренесанс
і голосіння мурів.

І стане жаль:
що вузькогруді вулиці,
як кабальєрос,
лежать на струнах кам’яних гітар
і плачуть.

2. ВІРДЖІНІЯ

На голубих пісках
розрізали кавун:
під ноги потекла
червона кров плянтацій,

що випливає з хат,
поранених дощем,
і мочить тютюни
і біль акацій.

3. ПІВДЕННА КАРОЛЯЙНА

Муринка
над колодязем
розвісила
смагляві груди,
що ранами, як кактуси,
цвітуть;
і кинула відро,
і, зачерпнувши дня,
заголосила:
він такий самотній, Пане,
і тяжкий!

Такий тяжкий…

4. ДЖОРДЖІЯ

Пінисто віддихає
ранок
о, пінисто!

І глухо б’ються об гілля
зім’яті голоси:

суха твоя земля,
мій Пане,
о, суха, суха!
Як серце,
як муринські руки.

І висушить тіла,
і висушить уста,
і будуть наші кості білі,
Пане,
будуть білі,
і суха земля!

(1 votes, average: 5,00 out of 5)

КАКТУСИ Кактуси, древні скульптури, діти природи чудні! Ваша уперта натура мовить багато мені. Ваші зелені штандарти цілять у серце моє. Владних […]...

ПОДОРОЖ З УЧИТЕЛЕМ (Поема) 1. Мені свідомістю тече ріка минулого, і падають роки, щоб серце до любови привернулося і гоїло по цей бік (чи […]...

ПОДОРОЖ ПО КОХАННЯХ 1. в полі червоніє кров дозріння де-не-де сивіє жмут питань ти по кладці переходиш в осінь і збираєш залишки кохань […]...

ДОВГА ПОДОРОЖ – I * * * пропихаючись тріщинами минулого, переступаючи по споминах, розгладжуючи пам’ять, що полотнами висить між кроквами століть – я увійшов […]...

Такий я ніжний, такий тривожний Такий я ніжний, такий тривожний, моя осінняя земля! Навколо вітер непереможний реве й гуля… І хвилі моря, далекі й близькі, […]...

“Весна. Розквітнув ломикамінь. М’ята.” Весна. Розквітнув ломикамінь. М’ята. Розквітла заполоч. Нечуй-вітри цвітуть. Зацвів комиш… І зацвіли дівчата. Про їхній цвіт сьогодні тільки й чуть. […]...

ЯРОСЛАВНА розвісила на баштах тугу розпустила плач над мурами Путивля який звисає на жердках років і звогчує свідомість ярославна розстелила тіло […]...

“Сади цвітуть під небесами…” Сади цвітуть під небесами, Сади цвітуть. Печаль і сміх в очах у мами, Сади цвітуть. Приїду, сяду на причілку, Назавтра […]...

“Осіння ніч… Коротка, як і влітку…” Осіння ніч… Коротка, як і влітку… – Ніщо не вдієш, дівчино, прощай! – Я буду ждать. Повернешся ти швидко? – […]...

ЖНИВА Мідь мускулів нап’ята на косах і серпах. Солоним потом скроплена земля. Жінки вмивають сонцем рамена і груди, співаючи пісні: хто […]...

“Ця коротка, дуже довга дорога…” Ця коротка, дуже довга дорога – у довжину чекання,. І я, мов самотнє дерево під травневим морозивом, таким недоречним, як […]...

КОРОТКА БАЛАДА ПРО ЩАСЛИВИЙ КІНЕЦЬ Була собі казка стара, А в казки – щасливий кінець. Зустрівся із смертю боєць, Але відступила стара. І вижив солдат, […]...

ПРИКАЗКИ. ПЕРЕКУСІТЬ, ПАНЕ! Обсунулась стара гребля, Місток похилився, Спала річка невеличка, Млинок завалився. На камінні кілька хлопців Черепками грає, Аж ступою через греблю […]...

ПОДОРОЖ У КРАЇНУ НАВПАКИ Лесик, Толя й два Володі Сумували на колоді. Лесик скаржився: “Хлоп’ята, Страх як тяжко жить мені – Слухай маму, слухай […]...

ЦВІТУТЬ АКАЦІЇ Цвітуть акації, цвітуть, Довкіль медами пахне п’янко. Сміються зорі і несуть Нам слово вічності щоранку. Радіє сонцю білий світ І […]...

З книги “П’ЄРО КОХАЄ” (1918)ВИТИСК Ах, розумієте – нудьга наринула – Що я не такий, як всі. Ночі опошлені доля кинула У парку з серцем […]...

ПОДОРОЖ ЛІТАКОМ Літак, немов змагун, бере розгін, костричить кострубатий, гострий лоб, як віл, вдаряє до повітря стін, іде в повільний гін, пізніш […]...

ВЕЛИКА ПОДОРОЖ Вибираюся в далеку подорож, і рож не дасть мені ніхто, й не бажаю ні від кого я нічого, й вже […]...

О НЕ ВМІЮЩИХ І О НЕ ХОТЯЩИХ ДІТЕЙ СВОЇХ УЧИТИ НА ДОБРІЇ ДІЛА Которії родичі дітей не научають, тії неприятелі дітєм своїм бивають. Бо нїкгди без цвічення діти добрі не будуть і, вироеши, […]...

“Відро защебетало у криниці…” Відро защебетало у криниці. Совою глухо ухнула вода. Ні місяця. Ні зірки. Ні зірниці. І мла – мов горе! Горе […]...

СТАВ ДНІПРО! Став Дніпрою. Зомліли в сумі Сніжно-білі явори. Я один стою в задумі Край гори. Сила велетня закута. Груди вкрив холодний […]...

ЗАГИБЕЛЬ КОТЛЯРЕВЩИНИ, АБО Ж БЕЗКОНЕЧНА ПОДОРОЖ У БЕЗСМЕРТЯ носаток надцять перехилено то й замакітрилось на гаму:) а ті що з крилами і з вилами губами бамкають bibamus тут […]...

“Голодомор, репресії. Чорнобиль…” Голодомор, репресії. Чорнобиль. А страшно та прокочена війна. А лишена Богданом пелена?.. А княжий витлум чвар і міжусобиць? Не мало […]...

ТІНЬ Є у Сосюри: “такий я ніжний, такий тривожний”… А як же я?.. Вітер гуляє долами сніжними, спить до весни земля. […]...

Це було на острові Цейлоні Це було на острові Цейлоні, де цвітуть веселкові гаї. Цілував вузькі мої долоні ватажок із племені Аї. Обережно брав мене […]...

СНІЖКА Та се ж грудка з небесних зірок! І насправді образилась ти? Се просохне… І се ж – серебро! Дай я […]...

МАМИ НЕ ЗАМІНИШ І таких, на жаль великий, носить ще земля: Утекла від тата мама, кинула маля. Довелось женитись тату в зрілі вже […]...

МОЇЙ МАТЕРІ Приснилося, що я вернувсь додому. Іду, дивлюсь: мій край, моя земля, Сміються в сонці золотому Річки, і села, і поля. […]...

“Ви бачили, як яблуні цвітуть…” Ви бачили, як яблуні цвітуть? А чули ви, як проростають трави? Ні, ні, я знаю: у вас плани, справи, І […]...

ЕКСПРОМТ Як тяжко дихати – задуха І кашель. Ока не зімкну. Так надриваюся, мов глухо Товчу обухом об стіну. Чи то […]...

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання. В день такий розцвітає весна на землі І земля […]...

“Суха трава пов’язана в пучки…” Суха трава пов’язана в пучки, Коріння й зілля в сінях і коморі. З усіх усюд сюди приходять хворі, Приносять бабі […]...

ДЖЕРЕЛО Біля нього іржавіють стріли, Що упали в некошений лан. Біля нього жили і старіли Покоління полтавських селян. Біля нього земля […]...

“Найрідніша земля…” Найрідніша земля – там дитинство моє сірооким зайчиком скаче а вітряк як роки білі хмари перелопачує...

К ДРУГУ-СТИХОТВОРЦУ Пане Вороний! Коли Ви перестанете вже ходити у вибиваних штанях? Це дивно, але невже Ви не почуваєте, що літом просвіщаєтесь […]...

“Цвітуть на білому хати…” Цвітуть на білому хати. У грудях грудня – зими, зими. Димів скуйовджені хвости, І дух овечий та козиний… Цвітуть обмерзлі […]...

3. Моя садиба Моя садиба не може бути шатром з верблюжої шкіри, і мої дні не можуть збігти під клекіт котлів над вогнищем […]...

ВИШНІ Антонич був хрущем і жив колись на вишнях, на вишнях тих, що їх оспівував Шевченко. Моя країно зоряна, біблійна й […]...

ІВАН І ЩЕЗНИК (З циклу “Вертепчик”) Іван: М’якого зеленого пісочку хотів я для вежі, та вже майже не хочу, бо чорне перо впало на довгу річку […]...

ПІЗНІ КВІТИ Небес осіння каламуть Сльотить-мрячить дощами. І журавлі між хмар пливуть, І по садах на незабудь Жоржини з айстрами цвітуть Жагуче, […]...

Related posts: