Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Як із туману, місячно, біло…”

Як із туману, місячно, біло
Крізь мережані дрібно рядочки
Сходить ніжно дівоче тіло
З павутинно легкої сорочки.

Пальці морозить тремкі, обпікає,
До нього наблизитись – меду напитись,
До нього вічно молитись – знаю –
Молитись!

Чи заніміти, завмерти у подиві,
Ждати наближення, буть нерішучим,
Біло-рожевий світ з його вродою
Дивом приваблює, солодко мучить.

Повно скипати налитою чарою,
Як руки вандально до витвору просяться.
Боже, твоєю тілесною карою
Очі палаючі, спраглі оросяться.

Сяє розкішно, розвільнено, біло
З шовку народжене сонячне тіло.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,50 out of 5)

“Як із туману, місячно, біло…” - БАБІЙ СТЕПАН