СРІБНА ГРАНЬ

Related posts:

1. СРІБНА ПІСНЯ За топірцем манджає білий день, І ніч готує знов зірок макітру. Весняні труби засурмили; йде Моя весна назустріч вітру. Зостався […]...
2. “Де ви, де ви, земель наших пуритани…” Де ви, де ви, земель наших пуритани, Де Ти, Слово, втілене в людях Із гострим, із ясним зором? Розгублені, роздратовані, […]...
3. ГРАНЬ ВІКУ Двадцятий вік уже на схилі віку, а двадцять перший за вікном стоїть. Мій правнуче, я жив не тільки свідком болючого […]...
4. “Грань хитка між буттям й небуттям…” Грань хитка між буттям й небуттям, Спільна доля судилася нам. От і старість ми разом зустріли, І скажу я й […]...
5. СРІБНА ВЕСНА Юний травець повік не воскресне, але нам ще далеко іти. І цвітеш ти, як сива черешня, у тривожному світлі фати. […]...
6. “Я прийшов до тебе несподівано…” Я прийшов до тебе несподівано, Я від тебе несподівано піду. Найдорожча пісня – недоспівана, А найліпша – та, що не […]...
7. “Далеке море, срібна мріє!..” Далеке море, срібна мріє! Ще нині виджу гребінь хвиль… Я бачу, чую – шум твій віє, Хоч ділить нас три […]...
8. “Медова розкіш тих чекань…” Медова розкіш тих чекань, як суцвіть заіскриться, як сніжна бджілка з трепетань злама прозорі крильця. Уже розквітини пахкі вляглися в […]...
9. “Від мене вимагають новизни…” Від мене вимагають новизни, І сам я знаю, що вона потрібна. А тут – зелені спалахи весни І дощ ласкавий […]...
10. “На дощах заіржавіло каштанове листя…” На дощах заіржавіло каштанове листя, Теплі помахи крил відлітаючих зграй Понад нами. Востаннє напружені лиця, Калиною, терново думки напилися І […]...
11. “Я розгубив категоричність…” Я розгубив категоричність, Я поміркованість несу: Приймаю місяця ліричність – Відбитих променів ясу. Хай не своє, нехай відбите, Жовтаве, а […]...
12. СОЛОВЕЦЬКА БЕРІЗКА Володимиру Лазоренку Соловки. Глушина. Древній храм на горі. Одинока берізка під небом звелася. Бурі плями темніють на білій корі, І […]...
13. ПЕРЕД ДЗЕРКАЛОМ Затримало б хоч ти, безпам’ятне свічадо, минаючу, співку, гірко-солодку радість. На аркуші води затримай хоч обличчя, хоч рамцями обмеж пустечу […]...
14. “А це така любовна гра…” І коли нарешті затихли останні оплески, Акулячий Писок рішуче заявив: – Я, кстати, Есенина очень люблю. Кто-нибудь помнит Есенина? – […]...
15. АЙСТРИ Які зів’ялі: червоні айстри – останні квіти палких пожеж. В блакитній залі туманний настрій. – Ми хочем жити! – Куди […]...
16. “Все залишилось як було…” Все залишилось як було, У хаті й коло хати. Здається, всім смертям на зло Живуть сестра і мати. У шафі […]...
17. “Хрупотять вечірком березневі сніги…” Хрумпотять вечірком березневі сніги, І ламається лід, хрускотить березневий: Ще сталево стискає мороз довкруги – Що вдалось розтопити веселому дневі. […]...
18. KENNST DU DAS LAND*? Чи знаєте ви край, де вічна тьма неволі Вергла на скорбний люд полуду сліпоти? Де. з міліонів хат глядить опир […]...
19. “На темний спориш…” На темний спориш Блакитний Метелик волошки Сів. Крильця змочив У росі. Чекає злету. А скарабей Викотив на шлях Створену щойно […]...
20. ОСІННІ ПСИ КАРПАТ Іду – немов траву чиюсь толочу – отак мені. Не погляд і не зойк з гущавини. Та озирнутись хочу, поглянути […]...
21. ЧОТИРНАДЦЯТЬ 1. Зітреш, цілуючи уста, прилипне дотик їй до шкіри, тоді без дотику впадеш в зневіру. Загусне віддих на губах, затиснуть […]...
22. “Я в серце клав холодний лід…” Я в серце клав холодний лід, Прохав одне: терпи!.. А за тобою слав услід Золочені стовпи. Між ними струнами – […]...
23. БІДА Біда приходить несподівано, Її не кличуть і не ждуть. Слабкі у ній тремтять, як ртуть, А сильні крицею стають, – […]...
24. “Небеса високі й урочисті…” Небеса високі й урочисті, Подивлюся – серце защемить. Ти в селі, а я давно у місті, – Затужи за мною […]...
25. “Вітер… вітер – розшарпане віття…” Вітер… вітер – розшарпане віття, В небі чорно – від хмар, вороння, Крутить листям по вулицях вітер Цього пізньо-осіннього дня. […]...
26. Мої долонi, наче двi iстоти Мої долонi, наче двi iстоти. Любов’ю переповненi слiпцi, На нiжний дотик вiдкривають – хто ти… Вiдчуй же душу у моїй […]...
27. №48 і наснилось мені я на острові наче щось бреде в тумані і за островом плаче спис зіржавлений там під ногами […]...
28. ЗЕМЛЯ ТАРАСОВОЇ ХАТИ Її вручають гостю від душі привітні Кобзареві земляки… Мені промінням жита зігріва земля Тарасової хати. На сьомий поверх, де землі […]...
29. НІЧНЕ Перший дотик до тіла – бентежного тіла, гарячого тіла (вся душа затремтіла…). Розливається дивне тепло те по твоєму – що […]...
30. “Щось мене поменшало в природі…” Щось мене поменшало в природі, Щось мені повужчав білий світ… Щось не видно батька на городі, Не виходить мати до […]...
31. “Усіялася яса лісу…” Усіялася яса лісу, І вави сиваві На ріллі ран… І ратно гонтарі У квіт нив – гвинтівку. І вижили сили […]...
32. ЛЕСИН СОНЯШНИК Коли час і віддаль чарівне Твоє світло не виносить з виру, – Соняшник виглядує мене Із балкона нашої квартири. Соняшник, […]...
33. “Горби, як зебри (в борозденках сніг)…” Горби, як зебри (в борозденках сніг), Вилинюють по схилах полудневих, Заворушились, почали свій біг Руді струмки в озера повеневі. І […]...
34. ЛИЦЕМ ДО ЗЕМЛІ Коли небо стане тріщиною між душею й тілом. а хмари на даху міста, роздерши нутрощі об шпилі брехні, тріснуть миттєво […]...
35. “Перецвітуть у липні картоплі…” Перецвітуть у липні картоплі, Відгупають антонівки у серпні. І защемить, засвітиться у серці Осіння тиша і печаль землі. І трудно […]...
36. СИНІ ОЧІ Бачу очі твої сині. Ніби сонце по долині, Ходять, блудять все по мені. Над чолом моїм витають, Над повіками блукають, […]...
37. “Розпочнім говорити губами без слів…” Розпочнім говорити губами без слів, Як без слів розумієм жалі журавлів. Як ми порозумілись очима лишень, Перших бджіл так приваблює […]...
38. “Ця розкіш мисливства, ця кров на очах…” Ця розкіш мисливства, ця кров на очах, (Ті панські розваги, що дані народу), Підламані крила… І заєць скричав, Як мерзла […]...
39. ДОСВІТНІ ДУШІ Ще б кілька слів, хоча би зо два, і все – на місці, все – як слід. Лежить у голові, […]...
40. ПРОТУБЕРАНС У ліжку білому страшний протуберанс І на багато миль як вибухне він кине Палких скалок що душу зранять І в […]...