Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







ГРАНЬ ВІКУ

Двадцятий вік уже на схилі віку,
а двадцять перший за вікном стоїть.
Мій правнуче, я жив не тільки свідком
болючого перетину століть.

Я падав з ніг, уперто повз на ліктях
крізь лють ворожу, кригу і вогонь.
Поклав я у надійний дім століття
цеглину віку смертного мого.

Я чую, як історія нетлінна
гортає сторінки свої тонкі.
Не кожному судилось поколінню
переступати зриму грань віків.

Двадцятий вік уже на схилі віку.
Століттям людство втратило вже лік.
Та в пам’яті неспаленим барвінком
зостанеться навік двадцятий вік.

Двадцятий вік, що в мужнім серцепаді
на галактичну темінь наступа…
Мій правнуче, прийми у щедрий спадок
вік повноцвіття молота й серпа.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,50 out of 5)


ГРАНЬ ВІКУ - ПЕРЕБИЙНІС ПЕТРО