ПРО ВІК І ВИХІД З НЬОГО (Або, як люблять казати: “На межі тисячоліть”)
Слідами безалкогольних весіль
Врешті вступімо у безалкогольний рік.
Як після запоїв, мов після похміль,
Лишає нас тяжко скалічений вік.
Виходим із нього, як після наркозу,
Який нам давали від болю, від лих;
А ще – від пекучих сибірських морозів,
Що так москалі нас привчали до них.
А ще – як з концтабору, з чорних підвалів
На південь, на Крим – з полустанку Зими,
З Тоболу, з Мордовії, із Колими,
(А рови Петрові, піски Кос-Аралу?..)
З-під Азії, з-під її зір п’ятикутних,
Кривавих, – у теплі шовкові степи,
Від злих матюжінь і від оргій “распутних”
На наші освячені води й хліби.
Виходим, виходим з жорстокого віку,
Що промені мислі в пекельні вогні
В печах переплавив… що жертви без ліку
Щодня ненаситному ніс Сатані.
Аж до безалкогольних весіль…
Чи може до безалкогольного віку?..
Виходьмо з тяжких перепоїв, похміль,
З’єднаймось із серцем Христовим навіки.
1.01.2000 року
Related posts:
- “Душі тут рости і цвісти від любові…” Душі тут рости і цвісти від любові (А хтось гендлював, розживався на слові, Хтось мислі виносив, як джинси потерті). А […]...
- “Не впадайте у розпач (пролітають роки)…” Не впадайте у розпач (пролітають роки), Почувайтесь на відстані серця, руки, І топіте самотності сиві льоди, Поринайте у губ найсолодші […]...
- ЄДИНИЙ ВИХІД Бабуся Христя захворіла Її відвіз до міста дід В лікарні бабцю ту зустріли Й сказали що робити слід. – Купіть […]...
- “Мій друже! Не можу казати Вам…” Мій Друже! Не можу казати Вам “Ексцеленціє”. Мудреці-португальці Кличуть мене “Vossa Excelentissima” Це – суперлятив. Не личить мені коло себе […]...
- “Мене ізмалку люблять всі дерева…” Мене ізмалку люблять всі дерева, і розуміє бузиновий Пан, чому верба, від крапель кришталева, мені сказала: “Здрастуй!” – крізь туман. […]...
- БЕЗТІНЬОВА ЛАМПА Гуманним оком жорстокого віку зі стелі операційної дивиться пильно на вас винахід чистої цінності – лампа безтіньова. …Сперечатись немає рації. […]...
- МЕЖІ Зіпнувсь на пагорб – крутогляд широколано простелявся, і жайвір літо звістував – на мідяну струну низався. Рука спроквола тінь несла, […]...
- Постою на межі Постою на межі По осінній порі я, Ніби в світі й не жив, – Доганяв свою мрію. Та ховалась вона […]...
- БРАТАМ ПОЗА МЕЖІ Флейтою плаче серце до вас, Сопілкою схлипує: Покинуті. Пасерби долі. Любі. Рідні. Безвольні. Зараз не вперше, а в сотий раз […]...
- “Цей ліс живий. У нього добрі очі…” Цей ліс живий. У нього добрі очі. Шумлять вітри у нього в голові. Старезні пні, кошлаті поторочі, літопис тиші пишуть […]...
- “помолимось за нього у церквах…” помолимось за нього у церквах заплачемо що він для нас несущий жалобно схилимо тіла ідучи відійдем невідхідно звідсіля повернемось туди […]...
- “є місце фіалок що про нього мало хто знає…” є місце фіалок що про нього мало хто знає Бог квітне серед розлогих лугів на пагорбі у гайку що розрісся […]...
- “Яре мій! – вона сказала. Спалахнула в нього кров…” (Газель) “Яре мій!” – вона сказала. Спалахнула в нього кров: Він узнав, пишнотмовний, Яр – по-перському любов. “Кипарисе мій! Чекала я […]...
- “Цар руху, мислі цар (згадав хтось – Іудеї)…” Цар руху, мислі цар (згадав хтось – Іудеї) В жорстокий світ беззахисним явивсь. Де правда сили, звірі де й пігмеї […]...
- “Виносили Ольжича з камери…” Виносили Ольжича з камери І з камери Стуса несли… Та за усесвітнім гамором Не чувсь, Україно, твій схлип. І на […]...
- “Люди часто живуть після смерті…” Люди часто живуть після смерті: Вріже дуба, а ходить і їсть, Перепродує мислі підтерті У завулках тісних передмість. Гилить зуби, […]...
- “Чарівні жінки на землі, як богині…” Чарівні жінки на землі, як богині, Художнику, пензля чекають, різця, Красу незнайомки відбий на картині Увічни те диво природи-творця, Як […]...
- В ПОЛІ РОБОТА, ДО НЕЇ ОХОТА Начебто списи, колосся по полю, Люди колосся стинають без болю. Піт із них ллється, то рать не кривава, Праця нелегка, […]...
- 2. ПЕРШЕ СІЧНЯ Перший день – не найпершим був. Тільки це запізно уже… Після слів, після гроз, після бур Підраховуймо жертви жертв. Щоб […]...
- СНІГ два птахи вдарилися грудьми над полем хліби за душу над виораним лицем сухе зерно в дитячій долоні паде тихий сніг […]...
- “Душі відпочивається в селі…” Душі відпочивається в селі На промені, як ластівці на дроті, Як вітру у хмарини на крилі, Як селезню на лісовім […]...
- “Ви щасливі, пречистії зорі…” Ви щасливі, пречистії зорі, ваші промені – ваша розмова; якби я ваші промені мала, я б ніколи не мовила слова. […]...
- “Моя Аркадіє чудова…” Моя Аркадіє чудова! І як це я сюди забрів? Твоя це мелодійна мова І лексикон твоїх синів. Пригадую: он, серед […]...
- Зернини маку зернини маку із зерен пшениці шорстку солому щоб зібрати хліби дванадцять братів журавлями з північним вітром грудьми об шиби сорочки […]...
- “Подивилась ясно, – заспівали скрипки!..” Подивилась ясно, – заспівали скрипки! – Обняла востаннє, – у моїй душі. – Ліс мовчав у смутку, в чорному акорді. […]...
- ХМІЛЬ Дівчино, хмелю весняний, довкола мене оплетися! Кують нам дятлі з моху сни і в сто гаях лопоче листя. Весна омаєних […]...
- ГРАНЬ ВІКУ Двадцятий вік уже на схилі віку, а двадцять перший за вікном стоїть. Мій правнуче, я жив не тільки свідком болючого […]...
- “Один лишився сам на сам…” Один лишився сам на сам. Нема ні кревного, ні друга. І любкою – помститись туга, і туга – подругою дням. […]...
- Коректура Смерть не виправить жодного рядка в строфі адже вона не коректор і не уважна редактриса погана метафора безсмертна бездарний поет […]...
- ЗЕЛЕНА НЕДІЛЯ Із золотих своїх дворів Свята Неділя вийшла. Тихо. Сумно. Ніщо не пролетить, не заспіває. – Пошли, о Боже, пташку в […]...
- “Після дощів смарагдова діброва…” Після дощів смарагдова діброва, на білій ріні річка говірка. І смужка сонця тонко пурпурова далекий обрій пензликом торка. Лежить городів […]...
- “Вір – як зір, безневір’я – ніч…” Вір – як зір, безневір’я – ніч. Тут і вибрать собі дорогу, Щоб уста – одні, щоби очі – одні, […]...
- Магнолії лимонний дух Магнолії лимонний дух, Солодкі мрії олеандри… А в небі огненні гранати, і мислі зоряно цвітуть… О, моря гул! О, моря […]...
- ВІРШ НАПИСАНИЙ В ДЕНЬ СМЕРТІ АНДРІЯ МАЛИШКА Знов, земле рідна, траур одягла – Сів знову ворон на твою калину. І чорну стрічку в промені вплела, В небесні […]...
- “Вганяється гостра коса…” Вганяється гостра коса У лан золотого вівса… Лягає колосся пшениць На діл горілиць… Стебло, не тужи, не ридай! Тебе обмолотить […]...
- РОБІТНИКАМ Ви, що робили од віку й до віку, Ви, що терпіли без міри, без ліку, Час вам повстати, Кайдани скидати, […]...
- БАЖАНЯ Як ткаля тче килим, натхненна, святкова, Так вірші складаю я – слово до слова, Щоб кожен мій вірш Був красивий […]...
- “Вечорами, коли спить село…” Вечорами, коли спить село І віє з лугу щемним духом м’яти, Виходим з батьком, як колись було, На тепле сіно […]...
- ВІЛІЯ Віліє, Віліє, зорями лілії, Глянь, мерехтять із глибин, Ніжні хмаринки – лебідоньки білії Мрійно гойдає твій плин. Промені чисті цілуються […]...
- ФІНАЛ Геніальність душі у спокусливім слові, Гіркота на устах, як прибита підкова – Це реальні штрихи у робітні поета, Коли голос […]...