Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ПОЧАЇВСЬКА ЛАВРА

Я пізнав її всю магічність,
Димовитвір на диких вітрах.
Ми зіткнулись: притихла вічність –
І малий мимолітній птах.

Мій шедевр з периферії,
(І столицям честь склавши він),
Понад обрії даленієш,
Золотий розливаєш дзвін…

А для пращура того, дуліба,
З глиняних доокільних сіл,
Крім води і святого хліба
Так потрібна була, як сіль.

Давня гордість моїх провінцій! –
Із болота, крізь глухомань
Піднеслась щирим злотом бань,
Що горять і в двадцятім віці!

1967 р.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,50 out of 5)

ПОЧАЇВСЬКА ЛАВРА - БАБІЙ СТЕПАН