Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Неначе космос…”

Неначе космос…
Як тривожний вир,
Де сходять новоявлені світила…
У тому небі діаманти зір
Примхлива наша доля засвітила.

Ніхто не жде. Проносяться літа…
Прикутий до стола, мов до галери,
Себе народжуй, спалах свій вплітай
В народ – у космос (ці межують сфери).

І сонце серця віддавай землі –
Енергію усю віддай для світу.
…На невиразнім, на нежданім тлі
Я весь завмер чеканням динаміту.

1978

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

“Неначе космос…” - БАБІЙ СТЕПАН