СІРИЙ ГІМН

Related posts:

1. ПОХМУРИЙ ГІМН Похилі чола, похмурі очі, розпука гола, мов свердлом, точить. Тривожний голос шепоче стиха, та зір навколо шукає лиха. Тривожні очі: […]...
2. ГІМН Замість пролога Вічний революцйонер – Дух, що тіло рве до бою, Рве за поступ, щастя й волю, – Він живе, […]...
3. 04. РАКЕТА Так тихо. Місяць лиш з-за хмар погляне, порине в чорних тіней знов тенета, гряде грязька, густа імла з бескета, повітря […]...
4. СВЯТО Об’єднані радістю люди, Зливаються пісні і сміх. І щастя виповнює груди, І падає, падає сніг. У парках лунають оркестри, Ялинки […]...
5. МАРНОТРАТНИЙ ГІМН І зір розтратниця – зла ніч і день сліпучий розтратно твореним і нищеним багатством… Чергою явищ неповторних в світу кручі […]...
6. На порозі сидить смуток сірий На порозі сидить смуток сірий, Позіхає з нудьги, а з розпуки Ломить довгі худі білі руки І заводить сумним звуком […]...
7. ГІМН ПЕРЕД СВІТАННЯМ Похмурі дні, суворі дні, що гіркотою налили пісні, тривожними питаннями лягають на уста, вкривають обрії, мов непрозора мла густа, примарами […]...
8. ГІМН ЖИТТЯ Іди в ночі, мій друже, іди вночі на грунь і серце, що в утомі, ти приложи до хвої, по місяця […]...
9. “Осінній, сірий день. Над лісом крячуть круки…” Осінній, сірий день. Над лісом крячуть круки І вітер у корчах дивними голосами За літом плаче. З зимна терпнуть руки, […]...
10. ПОСУХА Над селами хмари Похилі, І тоскно в блакить Простягають руки безсилі… Оце тільки лишилось, Що плакать. О, так залетіли далеко […]...
11. ВИНОГРАДНІ ГРОНА Немов налиту чашу золоту Пригублюєш і п’єш солодке диво. Звисають пишні грона над п’ястук, Мережані листки відгортуєш хапливо… Як виноградний […]...
12. “Падає листя…” Падає листя – дні облітають з вічності. Падає листя на лиця – поморщене листя… Крутиться наша земля – віхола в […]...
13. КОРТЕС 1 В казковий край під пальми і агави, Де стигнуть темні грона островів, Тебе помчала далеччю морів Жадоба золота, пригод […]...
14. Гімн черничий Удар, громе, над тим домом, Над тим божим, де мремо ми, Тебе ж, боже, зневажаєм, Зневажаючи, співаєм: Алілуя! Якби не […]...
15. ЄЛИЗАВЕТА ТЮРІНГСЬКА я несу хліб у згортках шат для голодних грізний володар до вигоди звиклий не простить розтрати з підозрою велить мене […]...
16. ГІМН СОНЦЮ Мов куля вогняна, Як зірка з туману, Вже сонце осяяло схід. Пожежею встало, Усюди поклало Яскравої барви свій слід. Ще […]...
17. ГІМН-ПРОКЛАМАЦІЯ Благословенний піт, Благословенний труд, Благословенна рука Трудівника. В поті чола здобуваємо хліб, – Надії його не дадуть. Ти до праці […]...
18. ГІМН ДМИТРА БОРТНЯНСЬКОГО Будь славен, Боже України, Скрізь, де людей звучить язик, Давай оновлення з руїни, Животвори наш людський вік. Нам твій наказ […]...
19. “Ах, як стогнали ми, як плакали в вигнанні…” Ах, як стогнали ми, як плакали в вигнанні, Який тягар з нас кожний ніс! Моря б повстали з наших сліз, […]...
20. САМООЗНАЧЕННЯ Я знаю: ми – тугі бібліофаги, І мудрість наша – шафа книжкова. Ми надто різьбимо скупі слова, Прихильники мистецтва рівноваги. […]...
21. ПОСЛИ НОЧІ Причалив човен сонця в пристань – у вікно на дубі і кинув на прощання сім червоних весел. Стовпи струнких тополь […]...
22. СОНЯЧНИЙ ВИБУХ Наче росою сонце умите Пересочилося в грона налиті. А дивні люди (сила безсонна) Геть подушили ті повні грона. Кров’ю сонцевою […]...
23. ВЕСНА (“Тече весна, й бадьорі сажотруси…”) Тече весна, й бадьорі сажотруси, мов щиглі, на дахах, і мла зелена. Дівчина, що кохає полісмена, співа на площі, де […]...
24. VII Grave. Сцена весілля в саду Над сади і сліди мої сад-пантеон. І ромашки гадають – півспалах, півтон: – Любить… не любить… Лю… Над сади і […]...
25. СТАЛІНІЗМ Сталінізм – дощ гіркий із пролитих позбираних сліз, Сталінізм – страх, що душі погорбив, у гори всі вліз, Сталінізм – […]...
26. СТАРОВИННИЙ ВАЛЬС Падає листя, падає, В золото світ убравсь. Хто там кого там згадує? Давня платівка. Вальс. Котяться хвилі. Колами. Скільки ж […]...
27. “Ліс на хвилину примовк…” Пам’яті Василя Плюща Ліс на хвилину примовк, Ані шелесне завмерши. Падає жовтий листок – Перший. Де ще там той листопад! […]...
28. ПРИЧАСТЯ В сирій землі померкло світло. Минають дні з закутаними лицями і не торкають моченою в оцті губкою уста. Стіни тужать […]...
29. ЧОМУ? У ванні короп золотистий плюскоче, наче з піни панна, і в куряві рожевих іскор кружляє веретеном ванна. Мідниця ранку повна […]...
30. ЧЕТВЕРТИЙ КУТ (Віра, надія, любов. – Ч. 1) О, вічно тужать людські душі, час принесе поразку. Хай нам шепоче янгол в уші […]...
31. “Сосни гудуть на шоломі піщаного згірка…” Сосни гудуть на шоломі піщаного згірка… Може, й не сосни, а вітер між сосон гуде… Видно, як в небі серпневому […]...
32. “Черничка-ніч запалить свічі…” Черничка-ніч запалить свічі весняних воскових беріз. Зимі подивиться у вічі, що повні сліз, останніх сліз. Розстеле зоряну хустину, розкрає чорний […]...
33. НА ОБРІЇ СЛЬОЗИ Згадалося… Казкового бінокля солдат подав замислено мені. І я за склом, від подиху намоклим, побачив шлях, неначе уві сні. Його […]...
34. ПАДАЄ СНІГ І Падає, падає сніг, Сковує душу мороз. Вітер лягає до ніг Білою млою погроз. Плачуть берези в гаю, Сосни ячать […]...
35. “Поети вік малий живуть…” Поети вік малий живуть, Згоряють ночами поети, І слово падає, як ртуть В тяжку їх славу…і посмертну. Як ніч – […]...
36. БРОНЗОВЕ ТІЛО В мене бронзове тіло На білім піску Скільки іскор горіло На яснім струмку Скільки плямок тремтіло На обличчі води В […]...
37. “Не виллєш сліз…” Не виллєш сліз, Не виллєш сліз Ніколи, ах ніколи! Життя, як той скрипливий віз, Волочиться поволі. А перед ним Туман […]...
38. ВЕРЕТЕНО Стрільчастий день, прозорий холод і вся невпійманість краси. Широко креслиш пісні коло. Ех, пахне ранок. Срібло й синь. Душа острунена […]...
39. ЛІС Навчися лісової мови із книги лисів та сарнят! Виходить місяць до діброви писать елегії на пнях. Струмки полощуть срібло тиші, […]...
40. НЕВРАСТЕНІЯ Нерви. Рухливі в безсиллі. Зимність. Потворна, як жах. Думки похилі В небесах. Безсилля душить. Напруження з центру. Туга силу живу […]...