КОСОВИЦЯ
Немов брусок, гострить скінчивши,
косар за пояс сонце вклав.
Аж день розкрився ширше й глибше,
як він засукував рукав.
Слова співучих сіножатей
покошені до строф лягли.
Вже труд натхненний і крилатий
скінчився, й піт з чола зітри.
22 березня 1935.
(2 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- САД Біологічний вірш у двох відмінах 1 Тріпочуться слова, мов бджоли на дощі, вривається розмова, ледве розпочата, спалахують думки й ховаються […]...
- ВІТЕР СТОЛІТЬ І вітер віє від століть, крилатий, вільний і неспинний, і вчить свободи, туги вчить за чимсь незнаним і нестримним. І […]...
- “Не віриться…” Не віриться, а його вже нема – ні ставу, ні тих сіножатей, там випала безпросвітна зима, якої не переждати. Тільки […]...
- ВЕСІЛЛЯ Почалось так: упився я від перших власних строф похмілля. Був тільки місяць дружбою на мому з піснею весіллі. Як сталось […]...
- КОСОВИЦЯ Над покосами марево тепле, Днина гожа, висока, ясна. Серед лугу косар косу клепле – Колихає простори луна. У зеніті, в […]...
- РАННІЙ ВІТЕР Крилатий вітер, дужий вітер, що зорі, листя й ластівки несе, сп’яняє серце. Ех, летіти в зелений квітень, в синь пісень! […]...
- ВІРШ ПРО ВІРШІ + Чоло в долоні похили, чоло в долоні похили. В вазах строф цвітуть слова пахучі, мов квіти, Крізь шибу туги […]...
- ЗЕЛЕНА ВІРА Зелений бог рослин і звірів учить мене п’янкої віри, релігії ночей весінніх, коли прапервні у кипінні, у вічній зміні все […]...
- ВЕСНА (“Росте Антонич і росте трава…”) Росте Антонич і росте трава, і зеленіють кучеряві вільхи, Ой, нахилися, нахилися тільки, почуєш найтайніші з всіх слова. Дощем квітневим, […]...
- МОЛИТВА (“Навчіть мене, рослини, зросту…”) Навчіть мене, рослини, зросту, буяння, і кипіння, й хмелю. Прасловом, наче зерном простим, хай вцілю в суть, мов птаха трелем. […]...
- ХМІЛЬ Дівчино, хмелю весняний, довкола мене оплетися! Кують нам дятлі з моху сни і в сто гаях лопоче листя. Весна омаєних […]...
- I. “Жди мене…” Жди мене на тому мості, що над зеленою рікою. Я прийду до тебе із сіножатей дощу, з його конюшиною у […]...
- ТЕРНИНА Немов метелик полум’яний, на кущ тернини сонце сіло. У твої очі синьо-тьмяні дивлюсь натхненно і несміло. Коли нас ніч розділить […]...
- “Моя прекрасна, горда королево…” Моя прекрасна, горда королево, вернімося у наш травневий день, згадаймо черешневі каравели, які пливли у літо молоде. Над нами шелестіли […]...
- “Дістатися б до повені добра…” Дістатися б до повені добра, розлити б радість яблуневим цвітом – і впасти на ту стежечку, котра веде до тебе […]...
- “Трагедія для поета : скінчився папір…” Трагедія для поета : скінчився папір, Чорнило висохло. Байдуже, що в Олександрії спалили Якусь там бібліотеку....
- ПРОЧИТАН Уздовж причілля тінь лягає вогко, а коло брам розколений колодязь, у землю встромлений, немов колода, зеленим, молодим сміється мохом. Патлатий, […]...
- СУВОРИЙ ВІРШ Не втекти вже, дарма, від жорстоких цих днів, не втекти вже ні в мрію, ні в пісню. Мов фальшива струна, […]...
- “Дерева ще стоять зелені…” Дерева ще стоять зелені, А дні погожі і ясні. Та не такі уже натхненні Пташині щебети-пісні. Притишились у ріках води, […]...
- “Коштовні гени передав нащадкам…” П. Перебийносові Коштовні гени передав нащадкам Вояк Максим, гранітний Кривоніс, Що лядську буту Хмелеві підніс – Немов трофей, вказавши путь […]...
- ДЯТЕЛ Я рано-рано вийшов з дому, Ще сонце навіть не зійшло, А в лісі, в царстві лісовому, Проснулось кожне вже дупло. […]...
- 3. Вірган позичаю пам ять у старших бо моя не пам’ятає колись коло нашої хати стояв костьольчик з мальованим вірганом і не […]...
- “Не говори печальними очима…” Не говори печальними очима те, що не можуть вимовить слова. Так виникає ніжність самочинна. Так виникає тиша грозова. Чи ти […]...
- СУРМИ ОСТАННЬОГО ДНЯ Стоповерхові кам’яниці сплять, немов потомлені звірята, географи малюють зорі крейдою на неба мапі, в рудому сяйві ліхтарів дощу краплини, мов […]...
- “Як бджоли п’ють нектар, беру слова…” Як бджоли п’ють нектар, беру слова З розмов урочих, мудрих архитворів, Із глосарів, куди їх запроторив Суворий час, напора вогнева. […]...
- ЕЛЕГІЯ ПРО КЛЮЧІ ВІД КОХАННЯ 1 Зелений лист, крилатий ключ, і веретено і обруч, і знов сп’яняє, як сп’яняла, похмільна юності кабала. Палати знов і […]...
- ЗАПОВІТ МАЗЕПИ У дні знемоги, в дні неслави, Не на привіллі рідних трав, – У хаті вбогої Молдави Борець козацької держави, Старий […]...
- СЕКУНДАНТИ Летить пекучий і жорстокий час націленою кулею Дантеса. А десь у тінь ховається Данзас, не маючи до слави інтернету. Бо […]...
- БАЛЯДА ПРО УПИРЯ Шукайте упиря з хлібними зубами! Не минайте обличчя ангела! Доля дівоча – журавлині ключі І розтоптана журавлина. Дівчина між корінням […]...
- ПІДКОВИ На сто возах весна приїде, мов луки, вигнуться смички. Крізь сито дощ весінній цідить, і дяк запалює свічки. Та їхать […]...
- КОРЧМАРСЬКІ ЧАРИ Кіптява свічка й ніж щербатий, червінна королева з карт. Змішалась ява з сном крилатим і все недійсне – ніч і […]...
- СХІД СОНЦЯ Страшне вино ночей доспілих по вінця в черепі хлюпоче. Буджуся сонний, неспокійний, і місяць чавить мої очі. Та раптом чую: […]...
- “Опали з яблунь визрілі слова…” Опали з яблунь визрілі слова, і з груш слова дозрілі теж опали. І поля недоорана глава натхнення, як метелиці, заждалась. […]...
- ЧЕРЕМХОВИЙ ВІРШ Вже ніч нагріта п’яним квіттям димиться в черемховій млі, і букви, наче зорі, світять в розкритій книжці на столі. Стіл […]...
- ВЕСІЛЬНА НІЧ Палає ніч пташиним співом. Хто ж, люба, ложе нам постелить? Дивись, як сяє мерехтливо у вікна місяць – чару келих. […]...
- “Так любо, гарно так, чудово…” Так любо, гарно так, чудово, Немов навколо рай цвіте! На волю рветься втішне слово, Надії слово золоте. Садки убрались рясно, […]...
- СЕЛО (“Застрягло сонце між два клени…”) Застрягло сонце між два клени, димить обвіяна рілля, і піль коловорот зелений довкола сонця закружляв. Ріка мов пояс; лісу смуга; […]...
- ЗИМА Кравці лисицям хутра шиють, вітри на бурю грізно трублять. О боже, стережи в завію і людські, і звірячі кубла. У […]...
- ЯВОРОВА ПОВІСТЬ Мала балада Мав дяк в селі найкращу доню, дівчину явір покохав. Почула плід у свому лоні по ночі, п’яній від […]...
- НІЧНИЙ РЕЙС Ю. Я. Підноситься зневажливо рука, І щерблене перо, неначе шпага, гнеться, І пада, зломлений, в покресленій чернетці Рядок, мов щогла […]...