КОЛОДІЙСТВО

Related posts:

1. З КОЛЬОРІВ ОСЕНІ Жовті яблука осені Розкочуються по землі. Чи хтось поза садом голосить, Чи вітер летить з полів?.. Жовті яблука осені – […]...
2. НАЗУСТРІЧ Росте хлоп’я, мов кущ малини, підкови на шляхах дзвенять. Ось ластівки в книжках пташиних записують початок дня. Запрягши сонце до […]...
3. “Вже в тебе випадають зуби…” Вже в тебе випадають зуби – Порозумнішати пора. Сиди тихенько біля груби,- Хай рана гоїться стара. Ти все зробив, що […]...
4. КОНОТОП Знову коні палають в степу, гриви зфашкують раптом, і грімкоче глухе туп-тупу Трахтемирівським трактом. З грив на гриви стрибає вогонь […]...
5. “Хіба не бачите, що небо голубіє..” Хіба не бачите, що небо голубіє, Що сонце ранками всміхається ніжніш, Що вся земля в якімсь чеканні дивнім мліє, І […]...
6. В САДУ ІМЕНІ ПЕРШОГО ТРАВНЯ На схилах сивого Дніпра В обручик грає дітвора. Гуляй, Тамарочко, і ти, Забилась трішки – то нічого. Гуляй, дитя моє, […]...
7. “Козакую у казок…” Козакую у казок… Се – пес Чи лева велич? Велес об жах аж – бо се лев. Лева ракуватою бiдою […]...
8. “Цить, серце, цить!…” Цить, серце, цить! Таж ти кохало, І раювало, й горювало, І наболілося досить – Цить, серце, цить! Весні кінець, Пшениця […]...
9. “Потонула в ромашці бджола…” Потонула в ромашці бджола, Потонула в житах перепілка. Серед цвіту садів і зела Розпускається сонце, мов квітка. Все буяє, радіє […]...
10. “То дощ, то сніг, то знову дощ…” То дощ, то сніг, то знову дощ, І листя лопотіло, Побуровіла нехворощ, Вода на зиму сіла. Піввітру пахло ще теплом, […]...
11. “Це ти? Це ти. Спасибі… Я журюсь…” Це ти? Це ти. Спасибі… Я журюсь. Проходь. Сідай. У дні оці і ночі Вчорашніми очима я дивлюсь В твої […]...
12. ОСІННЄ Тополі листя поскидали, Стоять оголені й сумні. В прозорій, променистій далі Вже чути осені пісні. Вони протяжні, наче туга, І […]...
13. “повторюю тричі прирослі до неба слова…” повторюю тричі прирослі до неба слова. їх мало би бути утричі – як мінімум – більше, але тільки віршам дано […]...
14. СУМНІ ІДЕМ З п’ятном німих терпінь явились ми на світ, З чолом, заквітчаним в зів’ялий ранком цвіт, Життя прибрало нас в зір […]...
15. ТРИ ПЕРСТЕНІ Крилата скрипка на стіні, червоний дзбан, квітчаста скриня. У скрипці творчі сплять вогні, роса музична срібна й синя. В квітчастій […]...
16. СПРОТИВ Чи то струни, чи не струни, чи то, може, вістря шпаг? Вік минув зеленорунний, що садами ніжно пах. Навіть скрипки […]...
17. ВЕСНА Й ЗИМА Ходив весною я по квітчаній долині, За кожним ступнем зілля урождало сонце. І я згадав, як по зимі в моїй […]...
18. “І знову ті коні… Ті гриви червоні…” І знову ті коні… Ті гриви червоні, В які я чіплявся, неначе реп’ях, Впивалась цупка волосінь у долоні, Луною кришивсь […]...
19. Айстри задумані, квіти останнії Айстри задумані, квіти останнії, осені пізньої сльози багрянії… Сумно шепочеться вітер над вами, і обмиває вас небо дощами. Ви як […]...
20. ПОДВІЙНИЙ КОНЦЕРТ Коробка радієва й квіття. Крізь чорну скриньку йде музика. і душі квітів світлом світять, що з нього ясність б’є велика. […]...
21. ОСІННІЙ ВІК Ятрить очі неслухняне, посивіле пасмо кіс… День дівочими піснями відплива за синій ліс. Прощавай, гірка любове! Гасне сонце на лиці. […]...
22. НА ПЕРЕХРЕСТІ ОСЕНІ Й ЗИМИ На перехресті осені й зими Навряд чи варто зачинать love story. Ліси порожні і поля просторі – Чи ж в […]...
23. СЕНА Сена! Скільки є легенд про неї, Про її принадливу красу… Я іду в платановій алеї, Їй волошку з-над Дніпра несу. […]...
24. “Тут літо ходило, а нині – осінь…” Тут літо ходило, а нині – осінь. Покошено трави. Засіяно лан. Малу павутиночку вітер відносить, За неї чіпляється сивий бур’ян. […]...
25. З НІЧНИХ МОЛИТОВ Господи, літа стебельце всели до самітніх душ, дай кожному звити кубельце, і не поруш. Хай кожен в цім світі спасеться, […]...
26. КОНІ ГОЛУБІ Гасне сонце на горбі. Чаша дня допита. Скачуть коні голубі, лунко б’ють копита. Скачуть коні молоді, вже їх не догнати. […]...
27. ЗИМА Зима навкруг… Давно вже час Весні веселій розцвітати, А все мороз ще давить нас І не пуска з сумної хати. […]...
28. ВІЗІЯ НА КІНБУРАНІ Козацькі голови… і макові. І стільки болю та жалю. На тиху вуличку в Очакові Цієї осені ступлю. У корчмі цій, […]...
29. ОСІННІЙ ВІТЕР Не так уже сонце світить, Не так воно й гріє; І вітерок не тепленький, Холодний вже віє. Не весняний, що […]...
30. КАЛИНА Калина похилилась вниз, мов ягода росте червоне слово. Весні окриленій молись, карбуй на камні пісню калинову! Та промінь сонця, мов […]...
31. ОДНА ПІСНЯ В кінці греблі Шумлять верби… Бува, почуєш пісню і спахнеш Пекучим болем пізньої любові – І от – далечина Твоїх […]...
32. ПУЛЬС ЧАСУ На відстані мені ясніш Просвітлює минуле, І час жорстокий все гостріш Ляга на серце чуле. Я бачу молодість свою, Воєнне […]...
33. ЗНАК ЛЕВА Умерлих квітів царство – спить пустиня в піску сорочці золото-червоній. Малюк осот – рослинне чортовиння, екстазу сонця й блискавок погоні. […]...
34. БАБИНЕ ЛІТО Літо бабине, бабине літо… Серце чує осінні путі… Хтось заплутав зажурені віти в павутиння нитки золоті. Листя слухає вітру зітхання […]...
35. Не зрозуміло Не зрозуміло чому, зовсім не зрозуміло чому, не зрозуміло, чому поети повинні бути солдатами, адже гармати не віщують побачень. Не […]...
36. ТРИ КАЗКИ Дві казки про тебе недавно я вигадав: казку про ніч і казку про перстень. Купальської ночі за жеврієм вигону спорснули […]...
37. “Туман, дощі, сльота осіння…” Туман, дощі, сльота осіння, Замовк в лісах останній птах. І жовте листя, і насіння Розвіяв вітер по світах. І де […]...
38. “Вечірня долина повита імлою…” Вечірня долина повита імлою, Осіння калина стоїть над водою. Рубінові грона обтяжують віти, Колише калину калиновий вітер. І тихо навколо, […]...
39. СПОГАД ПРО СВІТЯЗЬ Цей всесвіт – озеро, а світ у ньому – острів. А доокола всесвіту – боги. Творили просто, спочиваєм остро, І […]...
40. МИКОЛА ЗЕРОВ Немов нестримний, пристрасний рапсод, В античні гори торував догори, Різьбив сонети, карбував еклоги І мідний дзвін Горацієвих од. Для тебе, […]...