Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







“І знову ті коні… Ті гриви червоні…”

І знову ті коні… Ті гриви червоні,
В які я чіплявся, неначе реп’ях,
Впивалась цупка волосінь у долоні,
Луною кришивсь під копитами шлях.

Ті коні вороні малого носили
І вітром з душі вивівали страхи:
Як боляче впасти й знайти в собі сили
Всміхатися гірко й стрясать порохи.

То потім вже сльози – забрались зі стайні,
Мов тучі, темніли понурі батьки.
Лиш згадки жадані – гніді та булані,
Як з ними пливлось і глибиною ріки!

І все, що гойдало, що нас колихало –
Ті гриви шовкові і плесо ріки
Пропало, неначе в тумані розтало…
Осів тільки порох у спогад гіркий.

1988 р.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


“І знову ті коні… Ті гриви червоні…” - БАБІЙ СТЕПАН