13. “Я програвся в карти, а це ознака…”

Related posts:

1. КАРТИ ДОЛІ Розсипались на вітрі – і висять довільні, невблаганні карти долі, та крізь брудні дими із урнових багать хіба розгледиш їх? […]...
2. ОЗНАКА ПРОФЕСІЇ Кажуть Петро сомиська упіймав Боживсь, що правда, клявся урочисто. – Невже ти куме, цього ще не знав Що він довгенько […]...
3. ТА ОЗНАКА В УКРАЇНІ, ЩО ЗЕМЛЯ ЇЇ В РУЇНІ Так, як на човен хвилі налітають, На Україну лиха нападають. Ні, іще гірше! Човен воду крає, А Україна в крові […]...
4. 09. СВІЧКА В малій кімнаті стіни, наче руки, тримають полохливу тишу в жмені. Сіріють тіні просиво-зелені, самітня свічка блимає зо скуки. Шушукають […]...
5. НЕ ОЗИВАЙТЕ На отчі креси темна сила суне, А наша совість спить собі, німа. …Не озивайте ім’я Бога всує, Коли в душі […]...
6. ТАНГО І знов з’єднались в одну оману О, дивне танго, – і сум і пристрасть. Пливу на хвилях твого туману Згубила […]...
7. “Все нижче сонце і все довші тіні…” Все нижче сонце і все довші тіні, і гасне час, як під вогнем свіча. Усе частіш встає примара тліні, і […]...
8. САМОТА І зелені і сонця – прибуло за день всього… Зелене все доокруж з відтінками блакиті… Дивина, немов журба поетова, та […]...
9. “Балада про соняшник…” В соняшника були руки й ноги, Було тіло шорстке і зелене. Він бігав наввипередки вітром, Він вилазив на грушу і […]...
10. МАЗЕПА Насті Гречанівській беладонна – мумія на двох степ укрив і степ не переоре бог укрив – хай покорує бог піднебіння […]...
11. “Затінок, сутінок, день золотий…” Затінок, сутінок, день золотий. Плачуть і моляться білі троянди. Може, це я, або хто, або ти ось там сидить у […]...
12. ПШЕНИЦЯ Знов на стежку повен колос хилиться все нижче. Уклонюсь тобі я в пояс, матінко пшенице. Під половою-лускою на твоєму полі […]...
13. ОДИН Мої дні повмирали. А тепер помирають і ранки. Замість кулі земної обробляю ділянку тепер. Я імперію стер. Власну гордість. Помаду […]...
14. ПОЛІНЕЗІЙЦІ Сизим ранком збігайте, стрункі юнаки, До човнів, на лягунах замерзлих! Хай зірвуться вони, як прудкі павуки, Розсипаючи лапами перли. В […]...
15. СЕРПНЕВІ СТРОФИ Літо тане, як віск. Догоряє підскарбій-серпень. Смертна постеля його – золото пізніх плодів. Не поспіває строфа вслід легкостопій Евтерпі – […]...
16. “Тепер на півночі горять сніги…” Тепер на півночі горять сніги… Стрункі на півночі біжать олені… І, знак північної снаги, Високі заграви студені Сліпучо міняться… Повій […]...
17. “Дитинство? Казочка про білку” Дитинство? Казочка про білку. Дитинство? Хвої срібна гілка. Дитинство? Радощі – і тільки. Дитинство? Жалощів – ніскільки. Дитинство? Білка промайнула […]...
18. БУТИ МЕТЕЛИКОМ Огорне тишею, обпеленає снігом, до нитки сивої прив’яже – хилитайсь. Допоки кокона дощу ласкавий ніготь не доторкнеться лагідно до нас. […]...
19. “Любити більше матір, ніж себе…” Любити більше матір, ніж себе, Любити більше землю, ніж державу, Та більше стелі – небо голубе, Та більше слави – […]...
20. СЛОНЯЧИЙ РАЦІОН Походжає зоопарком Сторож Филимон Там, де рядом розмістились Беремот і слон. Над слоном висить табличка, Що розповіда, Скільки він продуктів […]...
21. ЯК НЕОПЕРЕНУ ПТАШИНУ Як неоперену пташину, Пустили ви мене на волю, Пустили в світ шукати долі І полягали в домовину. І я пішов. […]...
22. “Портрет жіночий на стіні…” Портрет жіночий на стіні, У грубі жевріють вуглинки, І тихо-тихо, як у сні, Пливуть за вікнами сніжинки. Пливуть за ними […]...
23. СЛОВО Змивають хвилі часу назавжди Епох минулих нетривкі сліди. Та на віки лишається у слові Усе, що гідне шани і любові. […]...
24. АТЛАНТИ ВІКІВ Підняли ми червоне крило, обнялися міцніше. Більшовицьке пагіння росло – і ставало нас більше. Ми летіли під хмари папах, але […]...
25. ПЛЕСО СПИТЬ Плесо спить. В очерет Тікають перелякані брижжі. Келех ночі налив у плав, Келех ніччю по вінця – мла. І от […]...
26. “Покосили трави, прилягли в долині…” Покосили трави, прилягли в долині: Коники сюркочуть, потічок дзюрчить. Од хмарин у лузі кучеряві тіні, Овіває душу молода блакить. Потекли […]...
27. З Шекспіра Шалений пал! Та говорю я мало – Все досконале – красне й без прикрас. Той віддає кохання на поталу, Хто […]...
28. ГОГОЛЬ Гоголь сидів перед згаслим каміном, Ворушачи чорні листи манускриптів. Мов кажани, тіні по стінах Тікали від свічки. Тіні і тільки… […]...
29. МИСЛИВСЬКА ЛЕГЕНДА Плесо спить. В очерет Тікають перелякані брижі. Келих, наповнений ніччю вщерть, Келих ніччю по вінця – смерть, і от Над […]...
30. Г. 3 Немає гірше, як в неволі Про волю згадувать. А я Про тебе, воленько моя, Оце нагадую. Ніколи Ти не здавалася […]...
31. ЗБУНТОВАНА ЖІНКА “рятуйте її ой пробі обвийте молінням коліна прокляттям набита утроба як гострим камінням” Ігор Калинець – “Вигадана кохана”. Жінко 20-го […]...
32. “Не руш мене. Я сам самую…” Не руш мене. Я сам самую. Собі у руки сам дивлюсь. А душу більше не лікую. Хай погиба. Я не […]...
33. ЩОСЬ ЗАБУЛА Я щось забула, я забула щось… Про що? Про що? Сама себе питаю. Мої сліди змиває сірий дощ, Їх обриси […]...
34. Я щось забула, я забула щось Я щось забула, я забула щось… А що? А що? Сама себе питаю Мої сліди змиває сірий дощ, Їх обриси […]...
35. “Як русалчине – іноді тіло….” – Які холодні руки… – Зате серце гаряче… Часто мовлене Як русалчине – іноді тіло. Як в Галатеї: Навіть зігріване […]...
36. “Народження і смерть…” Народження і смерть, Початок і кінець. І все-таки живе Надії промінець, Що прахом стане плоть, А дух не одквітує І […]...
37. СЕРЦЕ СВІТУ Здається, серце не в мені живе, А десь назовні. Чи в зорі далекій. Я чую калатання світове І світової крові […]...
38. “Партитура рути… Трап…” Партитура рути… Трап… Довкруги – вигурк вод… Бузок вивив козуб, У краєвиди в’є арку, В’є у свiт і всує… в […]...
39. “Вітер із рідного краю…” Вітер із рідного краю Ніжно в обличчя війне. Батька старого згадаю: Як він чекає мене! Нікого більше чекати, Доля судилась […]...
40. “Мужчино, смирися, бо стервом є мужеське тіло…” Мужчино, смирися, бо стервом є мужеське тіло, Бичів йому мало, і мало нещасть, щоб смирити, Все прагне безоглядно стрічні жінки […]...