ОБЖИНКОВА
Нехай гуде дзвінка
Мелодія дротів,
Як пісня юнака
На радісний мотив,
Потужно, як рука
Селян, робітників.
Дзвони, дзвони, о музико дротів,
Над городом, над селами, простором…
Бо в мене стільки сестер і братів
Із серцем хворим і байдужим зором, –
Хай розбудить цей потужний спів,
Хай скаже їм, що кволим бути – сором.
Ще тиждень – два…
Степи вже половіють,
Колишуть їх засмажені вітри.
Коли на ниви рос-дощів навіють…
Тож радісно обличчя обітри
І заспівай, зогрій свою надію.
Твій урожай дозріє до пори.
А ждуть його – не тільки ти та діти,
По всіх світах брати-робітники,
З тобою разом будемо радіти,
Бо ти підпора нашої руки.
Твій урожай по всім широкім світі
Прославить труд мозольної руки.
За той твій хліб здобудемо машину…
Вона піде просторами степів.
І будеш менше гнути свою спину,
І веселіше забринить твій спів.
В собі самому знайдеш ту причину,
Що двигає могутній крок віків.
Нехай гуде дзвінка
Мелодія дротів,
Як пісня юнака
На радісний мотив,
Потужна, як рука
Селян, робітників.
1924. ІЗ ЗБІРКИ “НАШ ДЕНЬ”, ЖОВТНЕВИЙ ВИХОР
(2 votes, average: 5,00 out of 5)