ДЕКОЛИ

Related posts:

1. “Як деколи здрімається, то сниться Підгір’я…” Як деколи здрімається, то сниться Підгір’я, І думонька вертається на рідне підвір’я. Там ненечка старесенька засмучена ходить, Щовечора, ріднесенька, як […]...
2. “Хочеться ніжний подих вітру…” Хочеться ніжний подих вітру На тонкострунну схопити арфу, Хочеться взяти на палітру Ніким ще не відану барву. Хочеться серцем розбагнути […]...
3. “Люди – прекрасні…” Люди – прекрасні. Земля – мов казка. Кращого сонця ніде нема. Загруз я по серце У землю в’язко. Вона мене […]...
4. “Душі тут рости і цвісти від любові…” Душі тут рости і цвісти від любові (А хтось гендлював, розживався на слові, Хтось мислі виносив, як джинси потерті). А […]...
5. “Так хочеться побуть на самоті…” Так хочеться побуть на самоті, Посидіти в задумі при багатті, Згадати дні дитинства золоті, Літа юначі, мріями багаті. Так хочеться […]...
6. “Верхів’ями день догорів…” Верхів’ями день догорів, Як усмішка теплого літа, Темніє вода у Дніпрі, Верба починає темніти. І вечір уже звечорів, І ясена […]...
7. “Гроза відшуміла за місто…” Гроза відшуміла за місто, За дальні діброви й гаї. І небо, як очі твої, Одсвідчує молодо й чисто. Усе оповито […]...
8. РЕПЛІКА Хочеться казки. Хочеться тиші. Галаси, сурми виснажили мозок. Серце – серце моє ледве дише, Ніби йому дали 100 різок. Хочеться […]...
9. “Серце одчинене. Слухаю…” Серце одчинене. Слухаю. А сум – вітчим – Присікався до серця гадюкою Причин. За мурами ворога-настрою Марно час мій ішов… […]...
10. НАД ЧЕРЕМОШ Товариші мої далекі Під гнітом панської руки! До вас, до вас, мої думки, Як у вирій лелеки. Кому свій смуток […]...
11. 20. РЦІМ ВСИ Скажімо всім: щоб Богу бути чоловіком треба розминатися з собою поміж вічним і дочасним, між порочною землею, й непорочно-чистою лілеєю […]...
12. “І невже ж це правда, що напередодні…” І невже ж це правда, що напередодні Вічної руїни, певного кінця Освітило сонце на краю безодні Променем надії змучені серця? […]...
13. “Лікувальне зело…” Лікувальне зело (кажуть, міць вся у корені) Таємнича рослина, таємнича – як вабляча жінка… Але поки у пошуку доберешся до […]...
14. МОЄ ПІДНЕСЕННЯ Хутко-хутко в мене виростуть крила І покину я позичені вітрила Ах як це гарно і як чудово Я почуваю як […]...
15. “Клен стоїть у мене при вікні…” Клен стоїть у мене при вікні. Ваблять зір його зелені шати. І до болю хочеться мені Стати кленом в тебе […]...
16. СОН ЛІСІВ Мохнаті зітхання дерев – Шелест, шурхіт, шум… А десь недалеко машини рев, Що розриває цей сум. У вершках кучерявого листя […]...
17. “Тато косить конюшину…” Тато косить конюшину, а я несу через поле горщики-близнята з гарячим обідом. Горщики не прості – золоті. Що в одному […]...
18. Мить Де твоє небо, Вічна потреба Людського великого щастя? Я миті кажу: – Зупинятись не треба, Бо там за тобою – […]...
19. Чоловік замислений стоїть на сходах чоловік і спостерігає як обіймаються у небі дві помаранчеві хмари потім він починає лаштуватися в дорогу […]...
20. ДИФІРАМБ ВОДОСПАДУ Води і люди! Ви вічний, могутній рух! Нестримні діти природи, Спонука спонук. Ви – дух! Ви – сила! Води і […]...
21. “Стрільцем бим бути рад…” Давня мисливська пісня Стрільцем бим бути рад. Стрільцем бим бути рад. Як побачу порошницю, Пистолята і рушницю, Гарну з борсука […]...
22. БУТИ ЧИ НЕ БУТИ Вже в душі засіялось зимою, Вдарило вітрами зусібіч. Що це раптом сталося зі мною Серед катаклізмів протиріч? Йду наосліп і […]...
23. “Зоріти ніч і бути з вами…” Зоріти ніч і бути з вами, холодно-росяні поля, і слухать, як гуде з нестями і стугонить вночі земля… Як в […]...
24. “Балада про соняшник…” В соняшника були руки й ноги, Було тіло шорстке і зелене. Він бігав наввипередки вітром, Він вилазив на грушу і […]...
25. МОВЧАНКА Коли мовчать похмурі небеса І ходять люди, як німі, круг мене, Заговорити хочеться до пса, Почути хочеться виття скажене. Пізнати […]...
26. “Гойдає вітер віти…” Гойдає вітер віти, Тече в гаю струмок. Учуся в світі жити У квітів і пташок. Люблю джерельні води, Незаймані ліси. […]...
27. ГРИВНА МОНОМАХА Пастух, що ніс провізію поживну, В святу неділю зібрану в домах, Знайшов у приміському лісі гривну, Яку носив на грудях […]...
28. “Ви щасливі, пречистії зорі…” Ви щасливі, пречистії зорі, ваші промені – ваша розмова; якби я ваші промені мала, я б ніколи не мовила слова. […]...
29. “Глузуйте, кпіть над рідною землею…” Глузуйте, кпіть над рідною землею, Вкривайте склом і терном нашу путь, Вбивайте нас байдужістю своєю, – Презирством діти вас уб’ють. […]...
30. ДОЛЯ ПОЕТА І Пісня в повітрі крильми тріпоче, В звуках роїться, В небо блакитне кинутись хоче, Наче орлиця. Чуються звуки сталі і […]...
31. “Долі своєї я не кляну…” Долі своєї я не кляну – бути луною, будить луну. Віршиком був я рунних полів – гнівом на дуків дух […]...
32. “Вечірньою годиною за мрією огнистою…” Вечірньою годиною за мрією огнистою Душа моя, окрилена, здіймається, летить За білою хмаринкою, хмаринкою вовнистою, Що крилами незримими прорізує блакить. […]...
33. “Вже давно перестали морози…” Вже давно перестали морози, Прошуміли холодні дощі, Розцвілись винограднії лози, Зеленіють в садочку кущі. Стала казкою ніченька ясна, Голос горлиці […]...
34. РАНКОВИЙ ЕТЮД Як хочеться красивих слів Своїх, твоїх, чиїх завгодно, Такий от настрій і погода, Що хочеться красивих слів. І гарно так, […]...
35. ТРЕБА Треба бути сонцем, щоб промінням гріти, Треба буть грозою, щоб громом гриміти, Треба бути вітром, щоб хмари гонити, Треба бути […]...
36. ПАМ’ЯТІ ГНАТА МИХАЙЛИЧЕНКА Всі ми розіп’яті на хрестах, Всі ми покриті ранами. Заповідано нам жорстокий шлях Злими коранами. Заповідано бути нам єретиками, Синами […]...
37. ВІСТЬ На землю, де я нині майже гість, Де я і відцвіла, і відспівала, Мені Господь послав Таємну Вість, Щоб за […]...
38. НІЧ У КАРПАТАХ Торішнє сіно пахне і п’янить. Давно за північ, та не можу спати. Довкола мене підвелись Карпати, Огорнуті у місячну блакить. […]...
39. “Із усіма сміятися і плакати” Із усіма сміятися і плакати – Не все одно, що буть цілком байдужим. …Є в світі речі дуже неоднакові – […]...
40. РЕАКЦІЯ НА СТЕНОГРАМУ 1963 РОКУ Двадцятип’ятирічним запізненням!!! – портретами молодих Вінградовського і Симоненка озирнулася наша молодість. Наче проріз далекого неба в сумносірому хмаровинні. Мов пройшлася […]...