Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







КУТИ

Хіба ж мені коли забути
Той дім ясний, рясний горіх,
І хміль, що пнувся до зорі
По яблунях старих, пригнутих?

О, я ще добре пам’ятаю
Куточки затишні в кущах,
Таємні сховки в лопухах
Дитячого мойого раю.

Там дика бузина росла,
І пахли медом оксамитці,
В стодолі, на сріблястій нитці,
Павук мені серпанок ткав.

Як обсипавсь акацій цвіт,
Метелики і жовті бджоли
Проводили мене до школи,
Широкий розгортався світ.

О, я ще добре пам’ятаю
Всіх подруг молодих моїх,
Там дзвониками ясний сміх
Заголубів за нами в гаю.

Нас кликав в пахощі ялиць
Ген за містечко синій Овид,
І малював нам легіт брови
І пишні маки серед лиць.

Лілеями там сходив травень, –
Такого не знайду ніде,
Де сонце небом ще пливе,
Мов солом’яники, яскраве?

Ріка клекоче там гірська,
Поважно хиляться тополі,
І пахнуть міцно матіолі,
Як сходить місяць на верхах.

Голосять дзвони і весна,
Та не дають очей зімкнути.
Я знаю: це за рідні Кути
Моя покута голосна.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


КУТИ - ВІРА ВОВК