“Возстала і лик закрила”
Возстала і лик закрила
Десниця, набрякла гнівом…
Вітри розгорнули крила
І крикнули чорним Дивом.
Вирує, сурмить повітря,
Насовують хмари – обри…
Цинобри на спад – не відра,
Проллялися цебри цинобри.
Здрижали стовпи й колони,
Кладуть хмаросяжні мури
Такі громохкі поклони,
Що чола від них – на цури!
Вже холод у душах голих,
Вже кроки у вас непевні?
А це ж лише перший сколих,
Це лиш ворухнувся древній!
1938
(2 votes, average: 3,00 out of 5)
Related posts:
- МИ Чую кроки. Важкі чую кроки. Тяжкі чую стони. Он там чую стони. Не нам ці зітхання. Любіть своє, ви його […]...
- “Ми такі холодні…” Ми такі холодні, Ми такі палючі, Може, ми в безодні, Може, ми на кручі. Ми такі подібні, Ми такі не […]...
- “Народе рідний мій, сільський народе…” Народе рідний мій, сільський народе, Ще опівночі тінь зловіща бродить По тих страшних, забутих цвинтарях… Ще отогони живуть у димарях […]...
- ДВОМА ПАЛЬЦЯМИ * циркулем цигаркового диму замкнений овид ліктем переконуєшся в існуванні повій з півпоруху очей пізнаєш мову хіті ловиш у собі […]...
- ПАМ’ЯТІ АНДРІЯ МАЛИШКА Мені казав ти в сороковому, Що в 25 дививсь на грати – З темниць Лук’янівки, з оковами, Де був готовий […]...
- БАГРЯНА ПІРАМІДА (Сонет) Від неї кров – сторіками сторік,- Земля наскрізь гарячкою просякла. Вона встає, багряна, хмаросягла, Уся – німий в пустиню […]...
- “О люди! люди небораки!..” О люди! люди небораки! Нащо здалися вам царі? Нащо здалися вам псарі? Ви ж таки люди, не собаки! Вночі і […]...
- “Дні зводятья і падають за кін…” Дні зводяться і падають за кінь У тихе плесо синьки і цинобри. Перетинає обриси країн Невидимий і найгостріший обрій. Лягли […]...
- ПЕЙЗАЖ З ВІКНА Дивись: шумує день погожий, кипить зелена заметіль. В товстому дзбані варить рожі, аж піна бризкає звідтіль. Дуднить по шибах дощ […]...
- ТРОЯНДИ Якби всі ці полум’яні гори зі сходу до заходу Під м’якістю вечора були моїми, Ти знаєш : більше я б […]...
- “Колись ви, мабуть, були красивою…” Колись ви, мабуть, були красивою… Вибачте, жінко, скільки вам років? У вас були очі, як небо, сині І легкі, як […]...
- “Осінній день. Верба. Ставок…” Осінній день. Верба. Ставок. Вода під берегом хлюпоче. Останній золотий листок Між голих і сумних гілочок Затято на вітрах тріпоче […]...
- ДИВИСЯ В ОБЛИЧЧЯ МЕРТВИХ ПОЕТІВ де витикаються вилиці де западаються ями очиць дивися в порожні роти де вапніють на яснах слова дивись в черепи де […]...
- ТАЄМНИЦЯ Був похорон. Були промови. Був холод склеплених повік. В труні без мови і обмови Лежав відомий чоловік. На марах ще […]...
- СВЯТОДІЙСТВО З кадильниці нетрів Здіймається ладан До синьої бані. Червоноризі буки Підносять золоту чашу. Черемош б’є поклони на скоках....
- “Кроки на смерековім помості…” Орестові Новаківському Стережіться, щоб ви не погордували ні одним із малих сих, бо їх ангели у небі видять лице Отця […]...
- ГЕТСИМАНСЬКИЙ САД Хитало тополі. Густішали тіні. Хрест-навхрест, хрест-навхрест лілеї хилило. Хрустіла зів’яла трава під коліном… Учитель молився. Наблизились кроки. Мечі забряжчали. Навколо […]...
- ПОХМУРИЙ ГІМН Похилі чола, похмурі очі, розпука гола, мов свердлом, точить. Тривожний голос шепоче стиха, та зір навколо шукає лиха. Тривожні очі: […]...
- ОСІННІ РИТМИ Кожної ночі наслухуєш кроки посланців дуба на даху совісти. В напрузі рахуєш східець за східцем, очікуєш її – з пожовклим […]...
- МОНОЛОГ Ми вже собі казали, Господи, усе – в розмовах, що ростуть, мов вишні, що вдихують корінням чорнозем і ділять нас […]...
- НЕБЕСНА БАЛАДА Чом ти, жайворе, в зеніті не співаєш пісню літню? Чом зажурено літаєш, над стернищем золотавим? Чи вітри зустрів зловісні, чи […]...
- ЖЕБРАЧКА Твоє багате віно Із вівтарів, захристій, хорів, З покутгя, мисників і скринь Там по музеях і палатах, Як їхня власність. […]...
- “Ціла епоха – пори недовіри і страху…” Ціла епоха – пори недовіри і страху, Вибачте, друзі, за холод… Що, наче молюск, – В скойку ховалась душа (вільна, […]...
- КІНЦЕВЕ Кругом порозкидані тіні, проколюють тіло дощі. Іти б – та життя під ногами розмокло, гукнути б – у горлі діра, […]...
- НАПЕРЕДОДНІ Прозорінь просені – небес безмежний повів – Ще огорта тебе, моя земна красо, Та клен охляв і не красується красоля […]...
- НАД МОРЕМ Як вечір котить зоряні лявіни На океану довгі береги, Душа співає з туги і нудьги За рідним морем, де біліша […]...
- FAVELAS Бідний мій Боже! Як росте Смуток на землі. Роси на голих горах Не гасять жаги Кальварії. Про Твої рани говорять […]...
- ГІРСЬКИЙ ЕТЮД Мов дівчата худенькі, ялини Розбрелись по безпліддю гір. Дерев’яна гірська хатина, Чорних буйволів повен двір. І хазяйська дочка-мадярка Виносить мені […]...
- “Мене зелених ніг…” Мене зелених ніг, тіл тюль люля хміль. О, хто зазирає ввечері на зорі в хвиль сльотну толь? Маг гамм втом […]...
- БУДИНОК Мов райдуга, що викута в гамарні, Уже нагнувсь над домом віадук, Але ще юрбами навколо ходить гук, Стає в стовпи […]...
- РЕГІТ Море Середземне шумить, хвилями дзвонить в боки пірамід африканських, хлюпають ріки криваві в долинах віків у круті костяні береги із […]...
- Дівчина знає м’ясо зійшло з води дівчина знає м’ясо зійшло з води холод зайнявся за нами і вкрився бризом холод як пава кигиче устань і йди […]...
- “Час пливе, а я живу, як тінь…” Час пливе, а я живу, як тінь. Мертво в душах, порожньо і глухо. Жду не лицарів, але прозрінь – Пломінкого […]...
- СОФІЯ ПОТОЦЬКА Жона, коханка, куртизанка – дивна Судилася їй слава світова. І не богиня, і не королівна, Але на пам’ять здобула права. […]...
- “Я дуже тяжко Вами відболіла…” Я дуже тяжко Вами відболіла. Це все було як марення, як сон. Любов підкралась тихо, як Даліла, А розум спав, […]...
- “Це повітря – вино з льоднику…” Це повітря – вино з льоднику, Що було закорковане роки. Так дзвенять у морозному кроки, Мов по мідному йдеш хіднику. […]...
- БОРОТЬБА Починається з потиску рук, З традиційного ритуалу, Де обійми, букети руж І вітальні поклони залу. Починається хитро й скритно: Як […]...
- ПОСТСКРИПТУМ ДО ЛІТОПИСУ Жебраки, українські поети, Що ви пишете в бідні газети? З ким ідете на прю, на ножі? Вас на Банковій знов […]...
- РУТ на стерні я збирала колосся – не серед блаватів – у великопісні роки безвік тягнувся день під іржавим сонцем у […]...
- “Все бурхливіші крила негоди…” Все бурхливіші крила негоди, І тривожніший все я, ждучи: Вік героїв величний надходить, І щоночі на небі мечі. І щоночі […]...