Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Що рік, то глибша борозна…”

Що рік, то глибша борозна
Лягає на чоло:
Волочать осінь і весна
Чуття шрамисте тло.

І зерно споминів росте,
Посіяне торік,
Щоб дарував набутий степ
Душі бальзамний лік.

Тебе шукав я по світах,
Відради стороно,
Та не торкнув мандрівний птах
Нірвани щасне дно.

Летить земля, і дмуть вітри,
І сонце йде вперед.
А я вечірньої пори
П’ю ночі темний мед.

11 січня 1972 р.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,50 out of 5)

“Що рік, то глибша борозна…” - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)