Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






МОРЕ

Воно, відвічно шепчучи, ряхтить
І, раптом набухаючи, з розгону
Юрму печер затоплює бездонну,
Аж поки чар Гекати відлетить.

Чи прийме настрій ніжний, мов блакить,
І, давши спокій кам’яному лону,
Ласкаво мушлю обпливає сонну,
Що кинув шквал колись у грізну мить.

О ви, що буднями трудили очі!
Керуйте зір на моря ширину –
І вам жаданий спокій заблискоче.
О ви, глухі на радісну луну,
Захланно слухайте, як на клину
Заводять німфи бенкети співочі.

1817

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

МОРЕ - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)