Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






КИЇВ

Незборний, на горах суворих
Твердинею віри стоїть,
Під стягом Софії на порох
Розбивши навали століть.

Мов райдуга – даль неозора:
Довкола на тисячу верст
Могута дзвінка Святогора
Несе Володимирів хрест.

І вгору, як шабля, злітає
Богдана важка булава,
Бо славу князів обкрадає
Зухвала молодша Москва.

І гнівний від крови ординців,
Від сяйва снаги золотий,
Він кличе на прю піхотинців,
Зове гармашів до мети;

Він чорними ранами Лаври,
Де зяє поганьблений храм,
Гримить у козацькі литаври,
Когорти збирає до брам.

О городе, красно похмурий!
Я вірю в омріяну мить.
Я чую, як прапро Петлюри
В серцях легіонів шумить.

Я бачу, як темрява тане
Над щастям повернень і стріч,
Як вулиць вітальні каштани
Палають мільйонами свіч.

І правого змагу держава –
Відроджена – владно встає;
І прадідна, київська слава
Буття окриляє моє.

1953

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

КИЇВ - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)