Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ДОРІЯ

Будь у серці як відвічний лад невгамованих вітрів,
А не земний гість – мерехти оквіття.
Кинь мене в тремтливу темінь похмурих зарв
І сумних бродів. Хай боги згадають про нас
У днях потомних; тінясті вінки потойбіччя
Тебе вістять.

1954

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,00 out of 5)

ДОРІЯ - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)