ДО СНУ

Солодкий спокою п’янкої ночі,
М’якими пальцями торкайсь повік,
Що, світлом зімкнені, з-над поторочі
Беруть забутливости гойний лік.

О втішний Сну! Нехай заплющу очі,
Коли прилинеш на подушки бік
І колискові, радісно-наврочі,
Війнуть навкруг – як маківочний сік.

Тоді рятуй мене від сяйва днини
На цій постелі, де не вабив цвіт,
Звільни від сумнівів, що з негостини
Під мене лізуть, як упертий кріт;