“То так і я тепер пишу…”
Привикне, кажуть,
собака за возом бігти,
то біжить і за саньми.
То так і я тепер пишу:
Папір тілько, чорнило трачу…
А перш! Єй-богу, не брешу!
Згадаю що чи що набачу,
То так утну, що аж заплачу.
І ніби сам перелечу
Хоч на годину на Вкраїну,
На неї гляну, подивлюсь,
І, мов добро кому зроблю,
Так любо серце одпочине.
Якби сказать, що не люблю,
Що я Украйну забуваю
Або лукавих проклинаю
За те, що я тепер терплю,-
Єй-богу, братія, прощаю
І милосердому молюсь,
Щоб ви лихим чим не згадали;
Хоч я вам кривди не робив,
Та все-таки меж вами жив,
То, може, дещо і осталось.
[Кінець 1847,
Орська кріпость]
(2 votes, average: 2,50 out of 5)
Related posts:
- “Тепер дивлюсь, що молодість пройшла…” Тепер дивлюсь, що молодість пройшла, Хоч спресувала в слово час і силу… І тільки згадка, тільки згадка мила Розтала в […]...
- “Чим зайнятий тепер твій меткий розум? ..” Чим зайнятий тепер твій меткий розум? Де він тепер у тебе блукає? Чого він бажає, чого уникає? Чи діє він […]...
- “Тільки тепер, коли посивіли скроні…” Тільки тепер, коли посивіли скроні і даленіють голоси весільних скрипок, коли страшуся останнього хоралу, я зрозумів: той поет, хто кожного […]...
- “І як тепер тебе забути…” І як тепер тебе забути? Душа до краю добрела. Такої дивної отрути я ще ніколи не пила. Такої чистої печалі, […]...
- “Тепер для мене там нічого…” Тепер для мене там нічого Не залишилося… крім тебе. …Не принишкла, втомлена дорога, Глибока ніч і тихе небо Над літнім […]...
- “Ти все збагнув лише тепер…” Ти все збагнув лише тепер, Коли з’явилися сивини: Народження, життя і смерть Найголовніші для людини. А ще буття і небуття, […]...
- “Тепер на півночі горять сніги…” Тепер на півночі горять сніги… Стрункі на півночі біжать олені… І, знак північної снаги, Високі заграви студені Сліпучо міняться… Повій […]...
- “Люблю деревню я и лето…” Люблю деревню я и лето: И говор вод, и тень дубров, И благовоние цветов; Какой душе не мило это? Быть […]...
- “Хіба самому написать…” Хіба самому написать Таки посланіє до себе Та все дочиста розказать, Усе, що треба, що й не треба. А то […]...
- “Садиба Рузвельта тепер музеєм стала…” Садиба Рузвельта тепер музеєм стала: Галяви, парк, приземлистий будинок, Могилу, на якій лише барвінок, Усе юрба досліджує чимала. І я […]...
- В казематі (“Згадайте, братія моя… “) Моїм соузникам посвящаю Згадайте, братія моя… Бодай те лихо не верталось, Як ви гарнесенько і я Із-за решотки визирали. І, […]...
- “Як живу – я пишу…” Як живу – я пишу, (хоч пишу – як дихаю), Але маю права, як трава під кригою, Все болить голова […]...
- “Я вірші пишу…” Я вірші пишу вночі в Прокураві, я вірші пишу в татовій хаті, доки сидять під стіною на лаві мої предки […]...
- ПИШУ СТИХИ Пишу стихи. Нет, не устал, Хотя работа адова… Взойдут ль они на пьедестал? Не думал, не загадывал. Диктуют Музы или […]...
- “Не я пишу свои стихи?..” Не я пишу свои стихи? Ну, хорошо, не я. Не я кричу, что нет строки? Не я. Не я боюсь […]...
- Опять пишу тебе, но этих горьких строк Опять пишу тебе, но этих горьких строк Читать не будешь ты… Нас жизненный поток Навеки разлучил. Чужие мы отныне, И […]...
- ТОДІ І ТЕПЕР В дитинстві я появся попа. Церкви в нашому селі не було – її зруйнували в далеких тридцятих. Я не бачив […]...
- НА ПАСІЦІ Дадан. Дуплянка. На березі білій Іконка праведних Зосима і Саватія. Над вуликами-кельями день цілий Кружляє працьовита братія. Несуть у келії […]...
- В казематі (“В неволі тяжко, хоча й волі…”) X В неволі тяжко, хоча й волі, Сказать по правді, не було. Та все-таки якось жилось. Хоть на чужому, та […]...
- ПРОКЛІН Тепер, коли не треба людям книжки, Лиш плотської жаги й дешевих цін, Коли, неначе вівці після стрижки, Йдуть голі душі […]...
- “У муках, у битвах я, серцем вразливий…” У муках, у битвах я, серцем вразливий, Цілий усесвіт збагнув. Тому ходжу по землі юродивим, Клену-проклинаю війну. Безглуздя її проклинаю […]...
- БОЛЕЗНЬ О боль, ты – мудрость. Суть решений перед тобою так мелка, и осеняет темный гений глаз захворавшего зверька. В твоих […]...
- СОН Мені приснилась осінь: я в дорозі до падолиста, до багрянь з дерев… За горизонтом на самому розі мене хтось мовчки […]...
- “І станом гнучим, і красою…” І станом гнучим, і красою Пренепорочно-молодою Старії очі веселю. Дивлюся іноді, дивлюсь, І чудно, мов перед святою, Перед тобою помолюсь. […]...
- “Чи то недоля та неволя…” Чи то недоля та неволя, Чи то літа ті летячи Розбили душу? Чи ніколи Й не жив я з нею, […]...
- НІЧ Пам’ятатиму ніч Останню ніч Проклинаю ніч Безтямну ніч Пам’ятатиму ніч. 17. I. 1917. Владивосток...
- СПОГАД Виблискує в сонці ріка, Біліє хмарина легка, І ти мені мила така, Що годі вмістити у слові Безмежжя моєї любові. […]...
- ПАТРІОТА ІВАН Що за славний патріота Наш Іван, якби хто знав! Тільки що роззявить рота, Про народ уже й почав; А казать […]...
- ЧИТАЮЧИ ЛЕСИНЕ ЛИСТУВАННЯ “…хочу їхати в Єгипет на прощу до єгипетського сонця – вже ж недарма йому такі колосальні святині колись будовано, – […]...
- ПОЕТОВІ Шануй в людині душу – не талант. Талант нерідко мають і лакузи. Я проклинаю ті наївні муз, Які дають негіднику […]...
- “Я вас кохала? У якім столітті?..” Я вас кохала? У якім столітті? При вас губила геть усі слова. У тім жаркім, у тім пістрявім літі Від […]...
- МОЛИТВА Молюся за чеченські трави, За терни, за карагачі, За листя ніжне і шемраве, Що обернулося в мечі. Молюся за чеченську […]...
- “Не для людей, тієї слави…” Не для людей, тієї слави, Мережані та кучеряві Оці вірші віршую я. Для себе, братія моя! Мені легшає в неволі, […]...
- АНТИСТРОФА Я ніколи не покохаю жінку, котрій бракує слуху. Молюсь самому Духу – та й не Матерії. До речі: соціалізм без […]...
- АНАТЕМА Усіх, хто гендлював Твоєю цнотою, Святотатців із шулічим пазуром, Упирів з кровожерним горлом, Сліпих до твоїх стигмів, Глухих до пісні […]...
- ОТА САМА ЇВГА Ходила у чорній керсетці. Хромові чобіточки. Голову носила високо. Ні посмішки, ні сльози. А в її чорнобривцях сокотали щоліта квочки. […]...
- “Не гріє сонце на чужині…” Не гріє сонце на чужині, А дома надто вже пекло. Мені невесело було Й на нашій славній Україні. Ніхто любив […]...
- В небе ли меркнет звезда В небе ли меркнет звезда, Пытка ль земная все длится; Я не молюсь никогда, Я не умею молиться. Время погасит […]...
- КЛЕНИ Схилились два самітні клени, читаючи весни буквар, і знов молюсь землі зеленій зелений сам, немов трава. Оброслий мохом лис учений […]...
- “Я мало їв, багато думав…” Я мало їв, багато думав, Ти жирував і мало думав. А в результаті – як же так? – Розумний ти, […]...