Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Ой я свого чоловіка…”

Ой я свого чоловіка
В дорогу послала,
А од шинку та до шинку
Стежечку топтала.
Та до куми заходила
Пшона позичати,
Отих дітей годувати
В нетопленій хаті.
І нагодувала,
І спати поклала,
Сама пішла до дяка
Добувати п’ятака,
Та й заночувала.
А із Криму чоловік
Ледве ноги доволік.
Воли поздихали,
Вози поламались,
З батіжками чумаченьки
Додому вертались.
Увійшов у хату,
Ударивсь об поли:
Лазять діти у запічку
Голодні і голі.
“А де ваша, діти, мати?” –
Сердешний питає.
“Тату! тату! наша мати
У шинку гуляє”.

[Друга половина 1848,
Косарал]

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,00 out of 5)

“Ой я свого чоловіка…” - ШЕВЧЕНКО ТАРАС
 »