ПАТАГОНІЯ

Related posts:

1. ПОЕТ Олексі Коваленкові О ні, Поет – не гладіатор, Що бавить натовп цирковий! Поет – пророк, Поет – новатор І вільний […]...
2. ДО НАРОДНОЇ ПІСНІ О пісне народна! Одна ти мене, Лиш одна ти мене не кидаєш. І куди тільки доля мене не жене – […]...
3. ГОРОБИНА Була осінь війни сорок другого року, Нас теплушки везли на Калінінський фронт. Туманами запнувся сліпий горизонт, І розпачливо десь скрекотали […]...
4. Зі збірки “ПЕРСТЕНЬ І ПОСОХ” (1972)”Будівлі дні ніхто не вирішив…” Будівлі дні ніхто не вирішив, В очах від Вавилону – чорно. На каторзі жорстоких віршів Так тяжко душить слово-жорно. Все […]...
5. В АЛЬПАХ На схилах Альп я бачив горобину, На перевалі рвав п’янкий чебрець. І пригадав далеку Україну… До неї все частіш думками […]...
6. Синієш синім плачеш босим синієш синім плачеш босим дітей годуєш волохатих допоки братися за розум на припічку чужої хати миром казали – так і […]...
7. ПОЕЗІЙКА ПРО СЕБЕ Чому я веселий коли знаходжу слово Закоханий в павзи я люблю павз дивну мову Я захвату лірик поет буйних павз […]...
8. “Світе мій! Хмарки легкі, як з вати…” Світе мій! Хмарки легкі, як з вати, В небі – сонце, у цвіту – земля. Тільки б жити!.. Та гримлять […]...
9. “синієш синім плачеш босим…” синієш синім плачеш босим дітей годуєш волохатих допоки братися за розум на припічку чужої хати мирόм казали – так і […]...
10. ЧОРНОБИЛЬСЬКА МАДОННА. ОДА МОЛОДОСТІ Лава вулканна нестерпного бітуму. Бурхає полум’я. Валує дим. І рвуться слова без жодного відома: – Коли помирати, то вже молодим! […]...
11. КОМЕТА ГАЛЛЕЯ Вона прийшла, поштарка неба, З таких віддалин світових, Що мір і знань замало в тебе, Аби щось мовити про них. […]...
12. РІЗНІ МОТИВИ Не в тишині формується поет, Не в самоті німих чернечих келій. В юрбі людей, бурхливий і веселій, Він розіклав барвистий […]...
13. ВБИВСТВА Ножі, як стрілки годинників, досягають означених місць, і, наче звук дзвінка по хаті, розходиться по тілах біль. – Це так […]...
14. НАДІЯ Усе життя чогось у долі ждеш, Надієшся на добрі переміни. І можна голод пережить і війни, Але надії – не […]...
15. ФІНАЛ Геніальність душі у спокусливім слові, Гіркота на устах, як прибита підкова – Це реальні штрихи у робітні поета, Коли голос […]...
16. ОЛЕКСАНДР ПРОКОФ’ЄВ Є такий поет в Росії: Сніг мете чи вітер віє, А коли він заспіває Про Заріччя, Ладогу, – Cоловейка чую […]...
17. “Богине ліній чарівних і форм…” Богине ліній чарівних і форм, Та врода наді мною владарює, Твій погляд хвилю підійма, хвилює Понад глибинами, де влігся шторм… […]...
18. “Навіщо ж декламація? Все значно…” Навіщо ж декламація? Все значно і важче, і складніше. І бува, така пласка глупота однозначна себе ховає за гучні слова. […]...
19. “Ранок починається з роси на траві…” Ранок починається з роси на траві. Кохання починається з червоної квітки. Радість починається з суму. Сонце починається з вечірніх сутінків. […]...
20. “Ластівки літають над водою…” Ластівки літають над водою, і черемхи в’ється білий дим. Пожурися, дівчино, за мною, коли був я в світі молодим. Теплий […]...
21. “На вичахлій землі росте озимина…” На вичахлій землі росте озимина – І знов життя підноситься на зиму, Немов калини кущ неопалимий… Хай сковує все мертва […]...
22. Я умру в крещенские морозы Я умру в крещенские морозы. Я умру, когда трещат березы. А весною ужас будет полный: На погост речные хлынут волны! […]...
23. ОБ’ЯВЛІННЯ Я ждав так довго, я ждав на хвилю ту, як врешті зрозумію життя таємний глузд, зів’ялий лист незнання, мов буря, […]...
24. “Розпочнім говорити губами без слів…” Розпочнім говорити губами без слів, Як без слів розумієм жалі журавлів. Як ми порозумілись очима лишень, Перших бджіл так приваблює […]...
25. МАКСИМ РИЛЬСЬКИЙ Він був, як спів! Октавою, сонетом, Не покладавшись на модерний дим, Спалив серця – старим і молодим – Навперекір накинутим […]...
26. АВТОПОРТРЕТ “Я все – п’яний дітвак із сонцем у кишені”. “Я – закоханий в житті поганин”. “Привітання життя”. З першої книжки […]...
27. ЗИМА В дни лета природа роскошно, Как дева младая, цветет И радостно денно и нощно Ликует, пирует, поет. Красуясь в наряде […]...
28. “Коли звалив міцний Геракл у пил Антея…” Коли звалив міцний Геракл у пил Антея, Як вітер валить повний колос до ріллі, – Вдихнула моці в груди сина […]...
29. ЗЕЛЕНЕ Дощі шепітливими вустами Цілують зелену землю. Так я цілував твої зелені очі, Коли ти поверталася з лісів. Зарошена м’яким галасом […]...
30. Я я не поет, бо мої слова грубі, як поліна, і не мистець, бо мадонни німі до мене, як чужі фотографії, […]...
31. “Пишіть листи і надсилайте вчасно…” Пишіть листи і надсилайте вчасно, коли їх ждуть далекі адресати, коли є час, коли нема часу, і коли навіть ні […]...
32. МУЖЧИНАМ Не зірвуться слова, гартовані, як криця, І у руці перо не зміниться на спис. Бо ми лише жінки. У нас […]...
33. ІНОМАРКА Все життя творив поет Для свого народу. Й заробив велосипед Мінського заводу В когось “Волга” чи “Москвич”. В нього “іномарка” […]...
34. ТРИ НАРОДЖЕННЯ ПОЕТА Людське народження не вимага печатки – Його засвідчує сама свята земля. Та я своє життя розпочинав спочатку І раз, і […]...
35. ІЗ ПОЕМИ “КАНІВ” (Кінцеві рядки) Бо не дозволять мрійникам робити Якихсь купюр історія і дні – Випереджає ранкові огні Світанок тихий, тінями повитий. Але закон […]...
36. МЕНІ СНИЛАСЬ ЗЕМЛЯ Мені снилась земля – тільки щебінь і дим. І на ній я вмирав, молодим-молодим, Як на фронті колись, у минулу […]...
37. СЛУХАЮЧИ ПІСНЮ “ЛЕБЕДІ МАТЕРИНСТВА” Пам’яті Василя Симоненка Василю, ти чуєш, пісня твоя – Над опалим, над мокрим листям, Над смутком цвинтарним, На сльотою холодною, […]...
38. В ТАРАСОВІ СОРОКОВИНИ Покинь на хвилю торг життя – а духа Скріпи у собі та зніми угору! Народе мій! Се я тобі говорю, […]...
39. “Ти дивишся. А я вже – як на трапі…” Ти дивишся. А я вже – як на трапі. І слів нема. І туга через край. Життя іде по “Гаусівській […]...
40. “Тільки тепер, коли посивіли скроні…” Тільки тепер, коли посивіли скроні і даленіють голоси весільних скрипок, коли страшуся останнього хоралу, я зрозумів: той поет, хто кожного […]...