НЕВРАСТЕНІЯ
Нерви. Рухливі в безсиллі.
Зимність. Потворна, як жах.
Думки похилі
В небесах.
Безсилля душить.
Напруження з центру.
Туга силу живу заглушить, заглушить,
заглушить –
Як здиблю мертву.
Не мислить про найдорожчі вії.
Не розміцнітись, щоб не зобачить загин.
…Нерозважність хуртовин…
Неврастенія.
22. XII. 1916
(2 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- ПОРНОГРАФІЗА Я надто вдячний панно мила Що мрія серце затопила Що ви ввійшли в химерний храм Туди впускаю І там ховаю […]...
- Святі струни святі струни гнучкого гілля! легіт-арфіст вас перебирає до дзвонів утрені і дзвонів вечірні лящання ластівок не заглушить тихого гласу...
- НЕНІЯ Шум смерек не заглушить Смертельних стогонів Тих, хто поляг під ними, І всі Черемоші не змиють Невинно пролитої крови. Земле […]...
- ПИЛЬНОМУ Чого вдивляєшся так пильно й підозріло У тих, хто сумніви свої явля на людях сміло? Якщо ти дійсно служиш правді, […]...
- СМЕРТЬ Мамо. Страждає твій син Мамо. Погибає він Мамо. Так хутко загин Мамо. Жалібний дзвін. Од жінки маю життя. Загину од […]...
- БАЖАННЯ + Мені багнесь заплющити очі Щоб тихо і мовчки страждати Не мислить не бачить не чути Тільки страждати страждати Тільки […]...
- “Світло Дажбоже в поліських лісах…” Світло Дажбоже в поліських лісах, Лось вийшов з хащі рогатий… І повертається на небесах Сонце до нашої хати. Де за […]...
- ВОНА Вона мене оболесила, вона мене занадсонила – Мені ж здавалось, що підійме мене до вершин! Ах, невже вона навіки серце […]...
- МІЙ ДЕМОН. ІІ Хто се, хто? Чиї се очі Надо мною? Чий се сміх? Чую шепочи урочі – То ласкаві, як дівочі, То […]...
- ТУМАН ВИПЛИВАВ Містерія Обізвалися струни легеньким гомоном Осміхнулися струни потухлими болями. Ще тріпався звук, але був уже хорий і стомлений Нерви тремтіли […]...
- Петру, до Іопіи в проповЂдь пришедшу Петру, до Іопіи в проповЂдь пришедшу, Предлагают сродници дЂвицу умершу, С плачем сЂтующе; но он, ради многа Народа предстояща, молитствуяй […]...
- ЗАКРЕСЛЕНІ РЯДКИ Немов колючий дріт, закреслені рядки, – Мої думки страшні, можливо, найдорожчі. Це слід мого пера, жорстокої руки, Як смерть, всевладної […]...
- “О труд хлібороба! Яка в тобі тайна…” О труд хлібороба! Яка в тобі тайна, Що глибоко так западає в душу? Гірка й солодка, та ще й життєдайна… […]...
- З Йоганна-Вольфганга Гете ПРИРОДА І МИСТЕЦТВО Не в розбраті мистецтво й природа, Як дехто мислить: путь у них одна. Мене обох їх надить глибина, І поміж […]...
- УКРАЇНА Вона осіла в моїй підсвідомості, і як лише закрию темрявою очі, її болі вщеплюються в мої нерви і пускають парості. […]...
- СТИХ III Всьо минеться, всьо розрушить Вир буття і міль часу, Студінь смерті всьо зморозить; Славу, честь, добро, красу Втоплять сльози; Всьо […]...
- “На хмарах горбатих громи роз’їжджають возами…” На хмарах горбатих громи роз’їжджають возами громи роз’їжджають у хмарах – вози гуркотять Від воза загубиться колесо – й гримає […]...
- РОСА Відпадає світу кора, видно нерви живі. Лиш роса, як небесна ікра, мерехтить на траві. Йдуть останні. Вгорнулись в ясу, наче […]...
- ГРУДЕНЬ Доньці Джіні Листопад облетів, а грудень все не бризне Блискітками сніжинок в небесах. Вполудне пахне хмарами білизна, Що у дворі […]...
- РІЧ Я хтів щоб не розуміли люди щоб з мене завше сміялись щоб замість привітання бачив тільки простягнуто-презирливий палець всі вони […]...
- “Боже, Владарю душ, не дозволь нам у пиху вбирати життя…” Боже, Владарю душ, не дозволь нам у пиху вбирати життя, Не дозволь у брехливість надуту вбирати сваволю, Дай тверде, і […]...
- МАТИ МАРІЯ Пам’яті тещі Ой, мамо Маріє, та як же це сталось, Що горе шулікою в хату ввірвалось. Старенька, змарніла лежиш на […]...
- ПІСЛЯ РОЗЛУКИ Як засяде сутінь під ліхтарнею, заголосить місяць в небесах, будь для когось поконвіку гарною, хай повз тебе старість перейде....
- “На Україні не один Чорнобиль…” На Україні не один Чорнобиль! Запоріжсталь, Донбас і Кривий Ріг Димами дмуть, збиваючи із ніг. І без бича, без кия, […]...
- ПОСУХА Понад прив’ялим клином конюшини Гудуть пухнаті, степові джмелі. Не взявши меду на пустім стеблі, Спішать у дупла під кущі шипшини. […]...
- На що ми витрачаєм нерви? На що ми витрачаєм нерви? На тих, хто кров псувати звик. Зустрiнеться ж такеє стерво, Як мiй знайомий керiвник. Вiн […]...
- НА ПОЛІ БОЮ На полях сторожкого сьогодні Ми міцні і глибокі резерви. Цигарки в нас і ми не голодні, Та болюче напружені нерви. […]...
- Зі збірки “ПЕРСТЕНЬ І ПОСОХ” (1972)”Будівлі дні ніхто не вирішив…” Будівлі дні ніхто не вирішив, В очах від Вавилону – чорно. На каторзі жорстоких віршів Так тяжко душить слово-жорно. Все […]...
- ШОПЕН 1. ПРЕЛЮДІЯ ВЕСІННЬОГО ВЕЧОРА Ти – уважно сірий та чорний чарівник над руками дам. Віє спальнями пах помад, а за […]...
- ПЕРЕВАЛ Гора, дорога, перевал, Стара каплиця на вершині. А далі – обрій, як обвал, І небеса, високі й сині. У небесах […]...
- ФІЯЛКИ Фіялки теж мають життя, ім’я для пашпорту, наповненого проваллям, шлунки, що травлять те, що лишається з душ, кишки, форму яких […]...
- СВІТАНОК НАД МОРЕМ Гасне остання зірка У небесах бездонних. Море лежить, як жінка Після утіх любовних. Обрій кипить в огниві, Сонце росте на […]...
- СТЕНЛІ КЮНІЦУ ЗА ЧАРКОЮ Пиймо наші роки, пиймо за наші роки! Бо торкати поезію, це торкати поезію, це торкати нерви часу. Бо торкати – […]...
- Зима Місячна ніч. Ліс у снігах. Тисячі свіч У небесах. Випурхне птах. Мов з потойбіч. Ліс у снігах. Місячна ніч....
- КАРАГАЧ Одинокий карагач на скелі Навіває думи невеселі Про життя, прожите в самоті На крутій і гордій висоті. Навкруги ні друзів, […]...
- НА ОБВАЖНІЛІ На обважнілі розпатлані нерви Навалилося буднями. Занудило стіни паперами, Грудки між ногами – груднем. Кожен день – мобілізація й черги. […]...
- “Як сьогодні: обоз, колони…” Як сьогодні: обоз, колони. Не дорога – наруга! Батерія. Шістнадцять коней, Перебита обслуга. Вранці зірвешся, очі витер, – “Номери! До […]...
- “Ніби я пропав у цих полях…” Ніби я пропав у цих полях… Що, крім них, – вітри и небесні скали? Хто у кому? Де попропадали? Більше […]...
- “Сивнющу гілку яблукату…” Сивнющу гілку яблукату ти ненароком відчахнув – до себе притягав – почув слабенький тріск, немов крізь вату. Немов шепнула: “Відійди. […]...
- “Наша воля залишилась на полях…” Наша воля залишилась на полях (Коли пересікали Тімошку із автомата). Коли стріляли в потилиці – у казематах. На лісоповалах, у […]...