ПОЕТ
Не ваблять торжища, і оргія не надить,
І марно точиться, немов солодкий плин,
Музика в далечі. Серед суворих стін
Німу розмову з ним суворий хтось провадить.
Ще хвиля – підступом царицю пишну вкрадуть,
І встануть вояки на поклик як один,
З орлиним клекотом, – і в згарищах руїн
Тіла подоланих і коні будуть падать.
В Агамеменоновім золоченім шатрі
Вожді посходяться. Їх голови старі
На голови богів у правім гніві схожі.
Кому ж судилося підняти вбивчий лук
На того, хто питво на вквітчаному ложі
П’є із Гелениних рожевоперстих рук?
26.02.1928
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- СВОБОДА Ті – у вожді, а ті – у московити, А всі з амбіцій падають у шок. Нема кому свободу розповити […]...
- БУКОЛІКА З ЄВШАНОМ З гір – з гостини – вертають вони, і лошиці несуть молодиць: у жінок під серцями сини, і лошата – […]...
- ПОЕТ Хто леліє в душі, як мати дитину, Хто носить у серці й у крові своїй Рідну пісню, яка крізь тугу […]...
- РИБИ холоднокровні істоти доживають у нашій ванні останні дні їх продовгуваті гнучкі тіла закінчуються прозорими хвостами їх очі дивляться як будуть […]...
- “Тиха осіння пора…” Тиха осіння пора, Лагідна, сонячна днина. Чайка над плесом Дніпра, В небі печаль журавлина. В мирній задумі гора, Далі імлою […]...
- “ти повільно шукав їх лялькових осель…” Сергієві Пантюку Сергієві Пантюку ти повільно шукав їх лялькових осель поза межами лоскоту (ніч захмеліла), і до гречного тіла тулилось […]...
- “І вигрівалися тіла богів…” І вигрівалися тіла богів віками під гарячою золою, аж пухнути почав граніт, бубнявіти з глинкавою землею в обвислі статуї міцних […]...
- КОНІ Івану Драчеві Івану Драчеві Коні-гривані – блискавки! Коні булані – лиск! Коні – у небі висянім, Коні – в Парижі […]...
- ВЕСНА (І) старі баби хрестяться на веселку так дивно наближаючи пучки до тіла ніби садять у землю квіти 1979...
- СВІТАНОК Місяць спадає за обрій, Корчиться ночі мара. Нашій ватазі хоробрій Вже відпочити пора. Гори здригнулись глибоко. Крикнули глухо ліси. Гостре […]...
- НА БЕЗГОЛОВ’Я Москва – тепер коричнево-червона, І споконвік така вона, як є, За голову Джохара півмільйона Американських доларів дає! Це новина! Це […]...
- ЗРАДЖЕНА МРІЯ Я всесвітня Мрія, Я Діва Марія, Любов і Надія. Породила сина Від Духа Святого (що кому до того?) Люлі мій […]...
- “Б’ється серце, як пташа німе…” Б’ється серце, як пташа німе, буде спогадами надити. Мати сина виглядатиме, а не діжде – буде плакати. Будуть сипати сухі […]...
- ПОЕТ Я жив не раз, хоч не в одній оправі, Вмирав не раз і знову воскресав, Серцями людськими, мов каменем, кресав, […]...
- ПОЕТ Я про тихі тіні співаю І про боязну в серці гру На цих струнах я граю Доки їх не порву […]...
- ПОЕТ Усе – і небо, і трава святі для нього, пілігрима, а ще як в Спілці є права – хоч в […]...
- ПОЕТ За Бодлером Каже дівчина поетові : “Твої очі є два сині телевізійні екрани, що показують два різні види на битву […]...
- ПОЕТ Не мати нічого до бога. А доля йому не дала не те що прямої дороги, а й частки живого тепла… […]...
- ПОЕТ Олексі Коваленкові О ні, Поет – не гладіатор, Що бавить натовп цирковий! Поет – пророк, Поет – новатор І вільний […]...
- ПОЕТ Тисячойменний велів власну творчість двигнути і стати подібним до риби солоних глибин, на яку налягли тисячі тонн води і яку […]...
- ПОЕТ Тодосеві Осьмачці Ціле життя він груз в самотності – з очима білими, як дим. Із каламутних вод витягував слова і […]...
- ПОЕТ тужить над долею світу від 10 до 13.20 об 11.10 іде до кльозету розстібає ширінку застібає ширінку вертається і “апять” […]...
- МОЛОДИЙ ПОЕТ Над лугом буря свище, наче пуга, І вітряна кряжами кряче пря, мов не ліси хвилюють, а моря, та в серце […]...
- ПОЕТ ЗАПИТУЄ Любов к отчизні, де героїть,- поет повчає земляків, але сирітства їх не згоїть рядок, що з неба їм злетів. Бо […]...
- ПОЕТ І ПРИРОДА Пройшла гроза – і знову літня проза: Парує степ, і оживає ліс, І горобці, неначе з-за куліс, Упали табуном на […]...
- СТАРИЙ ПОЕТ Колами спогади білі у сіті марив жаских. Заховані в чорному зіллі, в’ються вовчі стежки. Схрещуються на скронях сліди непрощенних ніг. […]...
- МАЛИЙ ПОЕТ Я знав його, і болісно було. Він говорив про зорі, туберози, вкривав волосся піт туберкульози, і сині смуги креслили чоло. […]...
- ПОЕТ – ВІРШОШКРЯБ Чи день минув, Чи день настав, І сонце світить ясно, Й вітрець дмухнув, Чи місяць сяв, Чи зорі в небі […]...
- ПОЕТ І НАРОД (байка) Він серце своє, б’ючке і криваве, Вирвав з грудей і поставив На срібного вірша кованім підносі, Підніс до людей і […]...
- N. N. (“Ти, мов поет із сонцем у кишені…”) Ти, мов поет із сонцем у кишені, що ріс тоді, коли росла й трава. Любов, мов серцекружне веретено – і […]...
- “Поет зима – аукает…” Поет зима – аукает, Мохнатый лес баюкает Стозвоном сосняка. Кругом с тоской глубокою Плывут в страну далекую Седъе облака. А […]...
- “Якщо ти вірний боротьбі поет…” Якщо ти вірний боротьбі поет, Постав ясні відтворення дзеркала На змаг доби, що сміло покликала Палких борців із кованих тенет. […]...
- КОЛИ СТРАШНІШЕ Батько якось гепнувся із хати А синок почав його питати: – Чи не страшно падать було, тату? – Ні. Страшніше, […]...
- 4. ПАСТУХ ПУСТАЙ, ПОЕТ, БАРОНСЬКИЙ СИН Михайло Пустий – оповідач і казкар, лемко зі Східно-Словацького краю. Був пастухом громадських кіз. З його вуст записано багато казок, […]...
- “Не хоче друкуватися поет…” Не хоче друкуватися поет, Щоб дріжджами для когось не ставали Рядки, що тихі ночі наспівали… Що – як (Малюнкові) стило […]...
- КОНІ В мерехтливому світлі неоновім, На тлі пишних реклам і вітрин – Чи здалось, чи привиділось: Коні, Батькові коні побачив син. […]...
- НІЧНЕ Перший дотик до тіла – бентежного тіла, гарячого тіла (вся душа затремтіла…). Розливається дивне тепло те по твоєму – що […]...
- РОЗПОВІДЬ КАТА найсмішніше те що вони дивуються не один рік пожили серед блатних мусили б хоч трохи розуміти звідки ноги ростуть а […]...
- СТИХ V Не тіла ради, не тіла Терпів Спаситель знущання І випив чашу страждання – Не тіла ради, не тіла! Його кервавиця […]...
- РИКША Гонконг – місто контрастів. (З газет) Кіть-кіть коліща. Хуткіш – чап-чап! Хай коні думають, у них великі голови. А рикші […]...