Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Так мені, бува, не вистачає…”

Так мені, бува, не вистачає
гордої тієї прямоти,
що стрясає скелі глухоти
і гримить у безвісті мовчання.

Падають на мене всі нещастя,
мов дощі холодні восени…
Земле, ти зорею осіни
дух мій
і не дай мені упасти!

Правітчизно, земле моя рідна,
випить небо дай мені до дна!
Горда, неприступна вишина
так мені буває необхідна.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

“Так мені, бува, не вистачає…” - ПЕРЕБИЙНІС ПЕТРО