Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ПОЛИВ’ЯНІ КОНІ

На ярмарку старий гончар пантрує
полив’яних коней, що табуном
пасуться на строкатому рядні.

А коники ж які!
Бокасті та дзвінкі,
хоч запрягай – і в путь.

Та от біда: чомусь їх не беруть.

Зате хлопчина поруч,
від щастя аж рожевий,
розпродує коней химерних,
із настовбурченими гривами.

За гривеник
своїх старий віддав би.

Та от біда…

– Беріть, –
прохає з винуватим виглядом. –
Ці коні справжні. Як живі.
А ті… а тих он… хлопець вигадав…

Я гончара старого пожалів –
купив у нього двох коней бокастих.
Пустив їх пастись
у себе на робочому столі.

Дивлюсь – і згадую
коней химерних.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 2,00 out of 5)

ПОЛИВ’ЯНІ КОНІ - ПЕРЕБИЙНІС ПЕТРО